Введенська церква (стара монастирська)1720 рік
На нинішнє місце церква «переїхала» у 1806 році, через п’ятнадцять років після закриття Барсанського монастиря, знизивши статус від монастирської до звичайної парафіяльної. Навколо храму — давній цвинтар, де свого часу ховали померлих від чорної смерті — чуми. Багато спочилих були віддані землі без християнського поховання, тож посилена церковна молитва мала спокутувати мимовільні гріхи предків. (далі…)
Барсанський монастир 12 апостолівКін. ХХ ст.
Старий монастир занепав внаслідок секуляризації, яка прокотилася Австро-Угорщиною наприкінці вісімнадцятого століття. Від тих часів залишилася стара монастирська Введенська церква, про яку ідеться в окремому розділі. Нинішні споруди монастиря постали уже в новому часі. (далі…)
Церква св. Параскеви1770 рік
Церква св. Параскеви у румунських Десештах включена у сакраментальний список ЮНЕСКО. Звісно, заслужено; звісно, вчасно і справедливо. Питання полягає в іншому: чим вона відрізняється від десятків інших марамороських церков, що рвуться в небо з української частини краю? Правильно, нічим. Більше того, вона поступається деяким притисайським храмам і давниною, і колоритом (ті, приміром, покриті не пласким сосновим гонтом, а фактурним дубовим лемехом), і «ландшафтним дизайном». Невже корупція, панове європейці?(далі…)
Церква свв. АрхангелівПоч. ХVІІ ст.Нині в Музеї просто неба міста Сігет-Мармаціей
До новоствореного скансена церкву перевезли у 1970-х. Очевидно, вибір був невипадковим — давні майстри наділили церкву характерними і водночас індивідуальними рисами. Відіграв свою роль і поважний вік храму — він один з найдавніших у повіті. Навкруги святині можна побачити найрізноманітніщші надгробні хрести — від давніх, мало не кельтських форм — до радянських, із дотепними епітафіями, якими славиться село Сепенца (Сапанта).(далі…)
Церква свв. архх. Михаїла та Гавриїла1717 рік
Церква типова для південної Мараморощини, струнка і водночас монументальна. Стверджують, що вона давніша і перевезена на нинішнє місце із якогось іншого села. Але то не принципово. Розписали церкву чудові народні майстри у тому ж ХVІІІ ст. А вже у ХХІ ст. так само чудові народні майстри її укотре перекрили. Бо селяни люблять свій храм і законно ним пишаються. (далі…)
