Святодухівська церква (воловецька група) та дзвіницяХVІІІ ст.
Церква зберегла своє гарне обличчя неушкодженим. Все на місці: стовпчикова галерея і емпора, фартушкова маківка і різьблений одвірок. Барокову башту над бабинцем взагалі називають найдосконалішою серед подібних. Викликають повагу і автентичні підвалини із річкового каміння. Усередині трохи складніше. Чи була вона перебудована із втратою заломчастих верхів, чи одразу здобула коробові (аркові) склепіння — не знаємо. Так само не знаємо точно, із якого матеріалу збудовано храм — в одних джерелах ідеться про ялинові (смерекові) бруси, в інших — про ялицеві. Можливо, ще не всі історики архітектури навчилися розрізняти ялину та ялицю? Хтозна…
Натомість достеменно, що Гукливська церква — найдавніша дерев’яна церква Воловецького району. Внутрішнє вбрання храм отримав у 1784 році — тоді майстер-німець Франц Пеєр розписав церкву та виготовив іконостас. Втім, деякі ікони з нього писав явно не німець. Зокрема, ікону цокольного ряду «Вибір св. князем Володимиром віри» міг написати тільки народний ікономаляр — настільки вона щира і не німецька.
Скромна дзвіниця восьми метрів заввишки дуже вдало вписана в ансамбль. До речі, вона практично не відрізняється від класичних дзвіниць Мараморощини. Та й саму церкву, якщо відверто, нам дуже кортіло записати до марамороської школи. Одначе в останню мить щось завадило, і лишилася вона в лемках…
У 2001 році церкву відремонтували, замінивши гонтове покриття. І все ж надто довго вона протікала — чимало брусів уражено грибком. Якби деревина не була такою смолистою, храм би напевне вже впав… Тож поспішайте бачити!
Усі фото
