Буковинська школа
Центральна група. Троїцька церква, 1773, м. Чернівці, Буковина (нині у Львівському музеї просто неба)
Буковина — край невеличкий, ще й розділений на дві частини (південна нині належить Румунії, яка зазіхає й на північну). Тому й традиційних буковинських церков попри побожність місцевого люду набереться не так уже й багато — до сотні. Та вистачило б і однієї, аби оцінити вигадливість і мужність українців південно-західного прикордоння, які протягом століть протистояли потужній експансії чужих світоглядів і культур.
Іззовні більшість храмів школи виглядають хатами під високими скатними дахами. Найпоширеніша версія пояснює їхню скромну зовнішність турецькими утисками. В Османській імперії забороняли будувати високі церкви усім підвладним християнським народам (Буковина належала бусурманам довго — від 1502 до 1775 року). Мабуть, ця гіпотеза і справді відповідає істині — із болгарами та молдаванами сталося те саме. Відтак найцікавішими деталями екстер’єра буковинських дерев’яних храмів є фігурні виноси-кронштейни, які підтримують дахи: тут місцеві теслі не знали удержу. Та серцевина класичної буковинської церкви залишилася традиційною — тридільною, з наметовими склепіннями і чудовим іконостасом. Є й місцева відмінність: вхід до класичної буковинської церкви завжди влаштовано у південній стіні бабинця.
Кіцманська група. Миколаївська церква, 1794, с. Нижні Станівці, Буковина
Та не всі храми школи нагадують хати під стріхами. Чим далі на захід, до високих Карпат, тим більшої висоти і хвилястості набирають їхні обриси. Тому, окрім центральної групи буковинських церков, ми виділили групу кіцманську, перехідну до гуцульської школи.
Дуже шкода, що з кожним роком лишається все менше й менше неперебудованих, не спотворених сучасними матеріалами унікальних буковинських храмиків.
Брати буковинці, бережіть свої традиційні дерев’яні церкви! Це ж найліпший контраргумент на румунські територіальні претензії!..
