Церква Перенесення мощів свт. Миколая із Мир Лікійських в Барі1763 рікНині у Львівському музеї просто неба (Шевченків гай, вул. Чернеча гора, 1)
Миколаївська церква — одна з найдорожчих перлин традиційної української архітектури. А зберегли її для нащадків два видатні діячі української культури: мистецтвознавець Михайло Драган та митрополит Андрій (Шептицький). Перший переконав селян не розбирати святиню після будівництва у селі нового храму, а другий виділив кошти на її переміщення до Львова. Церкву, пошкоджену під час Першої світової, восени 1930-го відновили на новому місці і навіть, як пишуть довідники, обшили ізсередини кедровими (?) дошками. Втім, скоріше за все, це були не ливанські кедри, а кедрові сосни.
У червні 1931 року в церкві встановили іконостас XVII століття із села Воля Жовтанецька, який зберігався у Львівському національному музеї («рідний» іконостас лишився у рідному селі). 7 липня 1931 року церква була освячена як храм Премудрості Божої. За радянських часів пам’ятка стала першим експонатом створеного у Львові 1966 року Музею народної архітектури та побуту Західної України. Навесні 1990-го її передано монахам Студійського Уставу Лаври св. Івана Хрестителя Української греко-католицької Церкви. (До слова, нині усі храми Львівського скансена належать цій конфесії).
У 2010 році уряд України запропонував ЮНЕСКО включити Миколаївську церкву (разом з кількома іншими церквами карпатського регіону) до Списку світової спадщини, але наразі цього не сталося. Втім, хто хоч раз бачив цю геніальну поему в дереві, і без жодного списку ніколи її не забуде.
Усі фото
