Церква Різдва Пресвятої Богородиці та дзвіницяХVІІІ ст.
Різдвобогородична церква у Ворохті — хрещата й одноверха. Вона виростає із ріднх Карпатських гір природно і невимушено, як дерево. Можливо, давні гуцульські теслі, наслідуючи Мікеланджело, і справді пообрізали з якогось «прадерева» зайві гілки, як той позбивав «зайвий» мармур з Давида. І створили не церкву, а саму гармонію, досконалу в пропорціях і лагідну в лініях.
Звісно, нечистий не стерпів такого»неподобства»: гуцули стали першими, хто удався до хибних «пам’яткоохоронних» методів. Вже понад півстоліття (ачей й довше!) вони зодягають свої дивовижні дерев’яні храми у незугарну бляшану броню, котра, до речі, не так захищає деревину від стихії, як пришвидшує її гниття. Тож сьогодні побачити гуцульську церкву у первісному вигляді, тобто вкритою вишуканою «лускою» гонту, можна дуже зрідка.
Та ворохтинській красуні поталанило — її жодного разу не зодягали у модне залізне вбрання. Можливо, тому, що й справді іноді «геній і злодійство несумісні».
Усі фото
