Церква Різдва Пресвятої Богородиці та дзвіниця1736 рік
Найстаріша церква Тисмениці по-місцевому називається монастирською. Певна річ, колись тут діяв монастир. Донедавна церковне обійстя дійсно нагадувало тиху обитель. Прекрасний дубовий храм оточували прекрасні дерева — хай і не дуби, але так само мальовничі верби і акації. Тепер їх немає… Дивні люди ці гербофоби… Та що там дерева! Сама церква та чудова гуцульська дзвіниця нині оббиті жахливою вагонкою, на яку просто боляче дивитися. Та на наших старих фото прекрасна миттєвість зупинилася… Дивіться, плачте — вживу такого більше не побачите…
І все ж не об’їжджайте Тисменицю стороною. Бо всередині Різдвобогородичної церкви дивом зацілів майже неушкоджений перемальовками бароковий іконостас. За формами він вельми подібний до іконостасу нашого парафіяльного храму св. Арх. Михаїла (тільки ширший аж на дві ікони). Ось вона, справжня єдність культурного простору. Від Карпат до Дорогинки — єдина Україн(к)а…
Не подумайте лихого: останнє слово ми здрібніли не лише задля рими. Останнім часом наша країна дійсно почала катастрофічно дрібнішати, принаймні, на естетичному полі. Адже повсюдно виросли нові межі, котрі проходить не по етнографічних кордонах, а через голови, і ділять народ — і священиків, і мирян на два нерівнозначні табори. Неосвічена більшість вважає нормальним паплюжити старі храми євроремонтами, свідома меншість — рішуче цьому протидіє. Що ж… Чи врятує краса світ — досі не ясно. А от чи врятує наш український світ свою споконвічну красу — залежить від кожного з нас.
Усі фото
