Миколаївська церква (горішня)1428 рік (перебудована 1600, 1760 рр.)та дзвіниця, ХІХ ст.
На західному фронті без змін. І то вже скоро 600 років. Найдавніша вітчизняна дерев’яна церква стоїть на крайньому заході України. Але це не румунська і не угорська святиня, а таки українська, приналежна до марамороської школи народного зодчества. Звісно, європейські впливи присутні: марамороські храми нагадують готичні чи барокові базиліки, виконані в дереві. Найхарактерніша ознака — висока каркасна вежа над бабинцем. Часто-густо вона завершується навісом, подібним до оборонних машикулів, і височезним струнким шпилем, який іноді оточують чотири менші башточки. У минулі, завжди буремні часи храми виконували функції і сторожових веж, і останніх бастіонів. А ще неабияк «архаїзує» і «воєнізує» образ марамороських церков їх покриття лемехом — особливою дерев’яною «черепицею», масивнішою за ґонт .
Від 1428 року в Миколаївській церкві лишилося багато — весь перший ярус, складений із масивних дубових брусів. Наву прикрашають розписи 1601 р., подібні до фресок ренесансних церков ХIV ст. Якщо затриматися в церкві надовше, стає помітним, як стишується час. Нічого дивного: серед дерев’яних споруд Європи Миколаївська церква поступається віком лише храмові у Грінстеді (Великобританія, ХІ ст.), кільканадцятьом норвезьким ставкірхам (ХІІ — ХІІІ ст.) та кільком румунським церквам (ХIV ст.).
Усі фото
