![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/08/Вш-277.13-150x150.jpg)
Георгіївська церква1775 (1755?) рік
Дати будівництва церкви в різних джерелах різняться на 20 років, але то дарма — пам’ятка заслуговує на пильну увагу незалежно від того.
Попри прибудовану у 1869 році єпархіальну дзвіницю, святиня вирізняється гармонійністю і оригінальністю. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/08/Вш-296.1-150x150.jpg)
Покровська церква1766 рік
Церква у Грушвиці — проста і мила, як волинська природа. Ще й місце для неї вибрано з неабияким смаком. Щоправда, деякі бузувірні нащадки побожних предків перед самісіньким входом на затишне церковне обійстя влаштували генделик — ось така нині селяві. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/08/Вш-275.2-150x150.jpg)
Церква Зачаття св. Іоана Хрестителя1762 рікта дзвіниця сер. ХІХ ст.
Цілком пересічна волинська церква після тотального євроремонту 2013 року стала пересічною в кубі. Від автентики лишилася тільки блакитна із золотими зірочками маківка. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/07/Вш-272.14-150x150.jpg)
Успенська церква1740 рікта дзвіниця 1863 р.
Наші світлини 2014 року, либонь, останні перед тотальним «євроремонтом» храму. Тож оскільки нині його впізнати практично неможливо (бо увесь, з глави до підвалин, загорнутий у щось неймовірно потворне), подаємо виключно старі фото. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/08/Вш-294.17-150x150.jpg)
Воскресенська церква1793 рік
І без того досить незграбна церква замучена євроремонтом. Неушкодженим (принаймні, на 2016 рік) зберігся тільки нижній ярус. Хоча трапецієві вікна епохи історизму і прибудована промосковська дзвіниця свідчать, що і в ХІХ ст. храмова біографія була небезхмарною. (далі…)
![Церква св. Юрія, с. Колоденка](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/11/Вш293.10-150x150.jpg)
Церква св. Юрія1788 рік та дзвіниця сер. ХІХ ст.
Навіть оббудована зусібіч всілякими притворчиками і придільчиками, церква зберегла старосвітське обличчя. Стоїть вона на горі, під якою колись битим шляхом поволі сунули круторогі волики, а тепер по рівненській кільцевій стрімко мчать «круті» джипи. Але гамір траси не заважає чути музику століть, а осінній смуток — пам’ятати про торжество весни. Мабуть, цьому помагає св. великомученик Георгій, якому присвячена церква — звитяжний переможець всіляких зміїв, що гніздяться переважно у власному серці… (далі…)
![Миколаївська церква, с. Корнин](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/11/Вш288.10-150x150.jpg)
Миколаївська церкваПоч. ХVІІІ ст. та дзвіниця 1867 р.
Назвати корнинську церкву аж надто виразною було б перебільшенням. Запам’ятовуються хіба її масивні форми і нетипові вікна — шестикутне у вівтарі і аркові у наві. Вище вікон краще не задивлятися: сірий пластик верху і новітній хрест виглядають аж надто прозаїчно. Поезія нижче — на рівні очей. На обійсті зворушує народне Розп’яття, на якому лик Спасителя наче списаний з Туринської плащаниці.(далі…)
![Покровська церква, с. Обарів](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/11/Вш289.6-150x150.jpg)
Покровська церква1781 рікта дзвіниця сер. ХІХ ст.
Писати про Покровський храм особливо нічого. Класична волинська церква дуже гарних пропорцій у ХХІ ст. зазнала варварського ремонту — майже всуціль вкрилася пластиком, втратила старі вікна і хрести, здобула жахливу прибудову на всю південну стіну нави.(далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/08/Вш-290-150x150.jpg)
Преображенська церква1770 рікта дзвіниця, кін. ХІХ ст.
У чотиритомнику «Пам’ятки УРСР» безапеляційно написано, що пірамідальні верхи над бабинцем і вівтарем (разом з іншими прибудовами) церква здобула у 1868 році. Можливо, воно так, а мо’ й ні. (далі…)
![Миколаївська церква, с. Пересопниця](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/12/Вш291.5-150x150.jpg)
Миколаївська церкваПерша пол. ХVІІІ ст. та дзвіниця сер. ХІХ ст.
Миколаївська церква стоїть майже тому ж місці, де у 1559 — 1561 роках було створено першоукраїнську Євангелію. На сьогодні від давньоруського городища і Різдвобогородичного монастиря лишилися тільки фрагменти валів і прикопаних фундаментів. Проте бідну археологію доповнює несподівано багатий музей, покликаний нагадувати про предків, які у значно важчих, ніж нинішні, обставинах, не розчаровувалися у своїй любові до Бога і Батьківщини, а молилися і працювали, будуючи храми рукотворні і нерукотворні.(далі…)