![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/07/Вш-231.14-150x150.jpg)
Троїцька церква і дзвіниця1740 рік
Для церковної садиби у Михалківцях предки знайшли гідне місце — на високому пагорбі, з якого видно половину благословенної Острожчини. Відтак дзвіницю винесли на передній план, аби її благовіст линув ген-ген далеко, до самого обрію…. (далі…)
![Цвинтарна каплиця, м. Острог (Татарське кладовище)](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/11/Вш245.8-150x150.jpg)
Цвинтарна каплицяХVІІІ ст.
Ні назви, ні року народження каплиці з’ясувати не вдалося. Ясно одне — це класична волинська пам’ятка, антиномічно приземкувата і водночас граційна. За формами і пропорціями вона дуже подібна до вівтарної частини нещодавно зруйнованої церкви в сусідньому із Острогом Розважі (див. відповідну статтю). Відтак висуваємо гіпотезу: можливо, обидві святині спорудили ті самі майстри приблизно в той самий час.(далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/07/Вш-246.-150x150.jpg)
Воздвиженська церква1755 рік
Непоказна, але дуже мила волинячка наприкінці ХІХ ст. була «покращена» єпархіальною дзвіницею. Втім, останню також покращили: українські майстри надали її формам і декору деяких українських рис. (далі…)
![Церква свв. Козьми і Даміана, с. Розваж (нині не існує)](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/10/Вш232.6-150x150.jpg)
Церква свв. Козьми та Даміана1781 рік – знищена 2011 рік
В принципі, Козьмодаміанівську церкву можна було б і не давати у наш каталог, оскільки від 2011 року її не існує. Храм знищили (розібрали і спалили) самі парафіяни під проводом свого «священика». З якої причини — збагнути неможливо. Щось падало на голову? — Церква була у доброму стані. Стала затісною? — Могли б збудувати інший храм на іншому місці, а старий залишити музеєм. З’явилися зайві гроші? — Роздали б бідним і немічним!(далі…)
![Георгіївська церква, с. Сіянці](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/10/Вш233.2-150x150.jpg)
Георгіївська церква1743 рік
Під час добудови єпархіальної дзвіниці (1888 р.) храм суттєво постраждав — втратив верх бабинця. Одначе відтворити в уяві колишній врівноважений силует пам’ятки зовсім не важко. І тоді стає зрозуміло, що сіянецька церква — одна з найдосконаліших волинських святинь.(далі…)
![Покровська церква, с. Підзамче](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/11/Вш270а.1-150x150.jpg)
Покровська церкваХVІІІ ст. (добудована сер. ХІХ ст.)
Досить стандартна волинська церква (якої чомусь немає в жодному каталозі) за часів історизму зазнала знову ж таки стандартної перебудови. За повідомленням місцевих мешканців це сталося десь у 1850-х — 1860-х рр. Про древність церкви непрямим чином свідчать високі вікна і врослий в землю кам’яний хрест, під яким 250 років «спочиває раба Божія Маланія».(далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2013/10/Вш-249.7-150x150.jpg)
Церква св. Архистратига Михаїла1650 рік
На нинішнє місце церкву перенесли 1914 року, під час будівництва меморіального комплексу «Козацькі могили». Тоді ж пам’ятка набула дещо галицького вигляду, отримавши високе опасання і грушоподібні бані над бабинцем і вівтарем. Не цуралися галицизмів і радянські реставратори, пофарбувавши волинський храм у нетиповий жовтий колір і вкривши його стіни лускою гонту.(далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/08/Вш-274.1-150x150.jpg)
Михайлівська церква та дзвіниця1767 рік
На час наших відвідин Великого Житина (2014 рік) чудову Михайлівську церкву вже зодягли в потворну «броню» із зеленкуватого пластику. На щастя, не менш чудова дзвіниця із вельми пластичним верхнім ярусом іще синіла щирим деревом. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/08/Вш-295.5-150x150.jpg)
Воскресенська церква1775 рік
Воскресенська церква прекрасно-антиномічна: одночасно струнка й кремезна, тендітна й могутня. Під час наших відвідин (2016 р.) недовершений євроремонт іще давав змогу відокремити справжнє від фальшивого.(далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/07/Вш-273.1-150x150.jpg)
Дмитрівська церква1757 рік
Батюшка із Дмитрівської церкви виявився «прозорливим». Спочатку він довго розпитував – хто ми і що ми і навіщо потурбували його священний спокій, потім глибокодумно пересвідчився, що номери на нашому авто таки справді київські і нарешті виніс вердикт щодо потрапляння всередину: « Бачу, що вам моя церква непотрібна»… Отакий екстрасенс! (далі…)