Хрестовоздвиженська церква та дзвіниця1749 рік
Їхали довго і важко, але були винагороджені за всі дорожні муки. У Спасові на нас чекала церква дивовижна — і не лише за красою, кількістю раритетів та доглянутістю. Тут зберігся повний літопис храму — від часу заснування і донині. Отець настоятель люб’язно показав нам цю унікальну працю — старанно списаний друкованими літерами товстий зошит, де ретельно занотовані і розшифровані усі архівні документи і місцеві перекази про святиню.
Звідти ми й довідалися, що церкву споруджено на кошти ксьондзів-ієзуїтів, що з унії на православ’я громада перейшла у 1796 році (одразу після третього розподілу Польщі), і що служби в церкві не припинялися ніколи (відомі імена і прізвища всіх її настоятелів!).
Якимось дивом у храмі збереглися два антимінси із його попередниці, Воскресенської церкви, — 1712 і 1715 років. Останній підписаний не будь-ким, а преосвященним Йосифом (Виговським) — греко-католицьким єпископом Луцьким і Острозьким, рідним онуком звитяжного гетьмана Івана Виговського.
Не оминув літопис і архітектурних нюансів: виявляється, до вікон храм складено із дубових брусів, а вище — із соснових. Ще одна цікава цифра — на кам’яний підмурок церкву поставили у 1799 році усього за 30 руб. 29 коп.! Не облишали її в спокої і пізніше. У ХІХ ст. до церкви прибудували два діжкоподібні приділи, досить неординарні за формою.
Втім, це було давно. Нині в храмі і на обійсті гранично затишно і тихо. Здається, свої емоції стримують навіть тутешні індики та півні. А от ми не змогли стримати емоцій, коли від отця настоятеля дізналися про головну таємницю Хрестовоздвиженської церкви. Уявіть собі: під нинішніми фанерними образами іконостасу збереглися давніші — написані на липових дошках, можливо, первісні… Мабуть, в такий спосіб якийсь мудрий священик заховав їх від історичних буревіїв та неситих лиходіїв. Скінчилося страшне ХХ ст., але питання зосталися: чи справді стишилися буревії? Чи наспів час видобувати назовні початкову красу Божого світу?
Усі фото
