Дзвіниця на Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври (К)1759 – 1762 рр.Архітектори Степан Ковнір, Іван Григорович-Барський (?)
У дитинстві (1960-ті) ми з батьками не раз відвідували галерею, що веде з Верхньої Лаври до Ближніх печер. Вона стрімко спускається донизу крізь монастирський сад і нижній ярус героїні даного мініопусу. Втім, тоді нас цікавили не так яблука чи стилістичні особливості пам’яток архітектури, як різні чудернацькі артефакти, виставлені на огляд у згаданій галереї. Серед експонатів особливо дивувала дитячу уяву мумія якогось єгипетського крокодила. Певна річ, його виставили за хрущовських гонінь на Церкву не навмання, а на підтвердження відсутності Божої благодаті на мощах святих угодників Печерських.
На щастя, комуністична пропаганда не спрацювала. Більше того, і в нашій малій родині, і у великій Україні все пішло з точністю до навпаки. Безперечно, до такого дива долучилася і чудова дзвіниця з потужною українською банею, що стоїть на такій крутій горі, яка й не снилася жодній іншій її посестрі. Адже вона стільки років кликала й донині невтомно кличе нас не тільки до молитви, а й до подолання усіх історичних крутосхилів!..
Та все ж іноді душу огортає ностальгія: де ти тепер, наш бідний в’ялений крокодильчик?..
Усі фото
