Дзвіниця Софійського монастиря (К)1699 — 1706; 1744 — 1748; 1851 — 1852 рр.
Софійська дзвіниця виростала поступово, як дерево. Від початкової споруди (зведеної після пожежі 1697 року, коли дощенту згоріла дерев’яна попередниця) лишилися перший і частина другого ярусу. Подальша розбудова 1740-х років (архітектор Йоган Шедель) перетворила дзвіницю на той шедевр українського бароко, яким так пишається Софійський майдан і увесь Київ. Останнім, четвертим ярусом вона обзавелася у 1851–52 рр., причому баня всупереч тодішній імперській моді була виконана в бароковому ключі, «грушкою» з ковніром. (далі…)
Брами Софійського монастиря (К, Г)Кін. ХVІІ — сер. ХVІІІ ст.
Крім головного входу під великою дзвіницею, монастир має дві брами: Південну і Заборовського.
Перша більше схожа на проїзну дзвіницю на два яруси із товстелезними стінами і фігурою Архистратига на шпилі (теперішня — відтворена на зразок старої). Південну браму спорудили (принаймні, почали споруджвувати) за митрополита Варлаама Ясинського, великого прихильника «єдінонєдєлімой». Можливо, з цим і пов’язані російські мотиви в її оздобленні. (далі…)
Будинок митрополита з домовою Воскресенською церквою Софійського монастиря (К)1722 р. — сер. ХVІІІ ст.
Скромне слово «будинок» не узгоджується із цим шедевром українського бароко, недаремно внесеного разом із усім Софійським монастирем в сакраментальний список ЮНЕСКО.
Написано про Митрополичий палац багато і розлого, в тому числі й про перипетії останньої епохальної реставрації 1988 — 2007 рр. (далі…)
Церква Миколи Набережного (Т, ЕК)1772 — 1775 рр.Архітектор Іван Григорович-Барський
В літературі нерідкісні твердження, що церква Миколи Набережна — найкраще творіння видатного українського зодчого. Та, як на нас, при всій досконалості храму він грішить деякою диспропорційністю. Оригінальний, єдиний в своєму роді барабан із сферичною банею, ближчою до класицизму, ніж до бароко, міг би бути трохи вищеньким… Проте хто ми такі, щоб радити самому Григоровичу-Барському? До того ж все з лихвою надолужує чудовий ліплений декор віконниць і ганків.(далі…)
Трапезна Святодухівська церква Братського Богоявленського монастиря (Б,К)Кін. ХVІІ ст. (1631?), поч. ХІХ ст.
Деякі джерела стверджують, що корпус із трапезною, класами та домовою церквою заклав для Київської колегії (Могилянської академії) у 1631 році сам святитель Петро Могила. Все може бути, хоча усталеніша думка називає початком будівництва кінець ХVІІ ст., тобто час спорудження головного храму Братського монастиря — Богоявленського собору. (далі…)
Благовіщенська церква (конгрегаційна) з академічним корпусом Братського Богоявленського монастиря (Б, К)Кін. ХVІІ ст. (1704?) — 1740 рр.
Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії фундував вікопомний Мазепа. Первісна споруда нагадувала тогочасні трапезні церкви, мала залом даху і галерею. Та в 1730-х роках за проектом всюдисущого Шеделя корпус суттєво розбудували: додали два поверхи і Благовіщенську церкву. Галерею у ХІХ ст. заклали, але про неї донині нагадують аркади на дворовому фасаді. По них помітно, що через кожні дві авдиторії архітектор передбачив сіни, призначені для відпочинку спудеїв. Як видно, у ХVІІІ ст. чи то навчання було інтенсивнішим, чи про молоде покоління дбали більше.(далі…)
Воскресенська церква (К, Г)1696 – 1698 рр.
Воскресенську церкву збудовано коштом двоюрідного брата гетьмана Мазепи — київського полковника Костянтина Мокієвського. Вочевидь, цей достойник був вельми заможним чоловіком, позаяк спромігся в тому ж часі фундувати ще дві київські церкви — преподобного Феодосія Печерського і Різдва Богородиці на Дальніх печерах Лаври. (далі…)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці Києво-Печерської Лаври (на Дальніх печерах)1696 рік (добудова 1767 р.)
За свідченням Афанасія Кальнофойського, письменника і ченця Києво-Печерської Лаври (поч. ХVІІ ст.), церква Різдва Богородиці на Дальніх печерах зведена точно на тому місці, де в половині ХІ ст. постав перший наземний дерев’яний храм славетної обителі — певна річ, Успенський. Кошти на благу справу пожертвував відомий меценат, родич і соратник Мазепи — полковник київський Костянтин Мокієвський.(далі…)
Хрестовоздвиженська церква Києво-Печерської Лаври (на Ближніх печерах) (К)1699 – 1700 рік
Ктитором Хрестовоздвиженської церкви став соратник Івана Мазепи, полтавський полковник Павло Семенович Герцик, єврей за національністю. Під її склепінням він і був урочисто похований ще до завершення усіх робіт (+1699). До речі, у великого гетьмана був іще один соратник тої ж національності — гадяцький полковник Михайло Борохович (+1704). Цей «жидомазепинець» фундував іще один чудовий храм — Успенський у селі Лютенька поблизу Гадяча (1686 р.), який у 1974-му році буцімто випадково, а радше навмисно зруйнували радянські біда-реставратори. (далі…)
Трапезна лікарняна церква св. Миколи Святоші Києво-Печерської Лаври (К)Кін. ХVІІ ст.
Трапезну лікарняну церкву КПЛ збудовано на зразок старосвітської кам’яниці, на дві половини. Праворуч від головного входу — власне церква, ліворуч — лікарняна палата. (далі…)
