Церква преподобної Параскеви Сербської (київська група)1771 рік
Мандрівка до Рясного виявилася рясною на відкриття. Перше було ботанічним — суцільні зарості реліктової азалії понтійської супроводжували нас від Варшавської траси і до самого села. Квітують ці чагарники у травні, і тоді у лісі краще не затримуватися — від неймовірних пахощів голова іде обертом. Але ж краса неймовірна!
Разом із жовтою азалією блакитний храм залишив у пам’яті не просто національний, а до щему рідний карб, якого не стерти жодному інтернаціональному мегаполісу. Церква справді дивовижна. Широченні шатра покривають її зі споконвічною надійністю. Вони поставлені просто на зруби, тож давні зодчі вдалися до особливого прийому, не поміченому нами в жодній іншій дерев’яній святині. Намети закріплені не ригелями, а чималенькими тиблями — і то по всьому періметру. Можливо, завдяки такій «рамі» всередині храму не покидає відчуття розкритого неба. Наївний іконопис ХІХ століття доповнює враження.
Як же гарно молитися в такій церкві, що стоїть на горбку, на зеленому моріжку, в оточенні двохсотлітніх лип, кленів та ясенів… Недарма попередній настоятель храму, похований навпроти вівтаря, прослужив тут майже 60 років!
Преподобна Параскево Сербська, прекрасна угоднице Божа, — поможи нам завжди бачити красу Божого світу! Амінь.
Усі фото
