Покровська церква1781 рікта дзвіниця сер. ХІХ ст.
Писати про Покровський храм особливо нічого. Класична волинська церква дуже гарних пропорцій у ХХІ ст. зазнала варварського ремонту — майже всуціль вкрилася пластиком, втратила старі вікна і хрести, здобула жахливу прибудову на всю південну стіну нави. Про колишню красу храму нагадує лише баня і дзвіниця, які чомусь і досі радують око автентичною шалівкою і зубчиками карнизів.
Але що це ми вживаємо безособову форму дієслів? У «ремонту» є конкретний автор і натхненник — настоятель храму. Скажете, зводимо наклеп? А ось і ні. Бо бачили документ, в якому місцевий МПешний владика «за понесені труди з відновлення та ремонту церкви» нагороджує згаданого батюшку церковним орденом. Овва! Таке враження, що ми щось пропустили у цьому житті…
А ще ми якось у недільний день зайшли до храму, повного народу, і деякі місцеві парафіянки замість молитися у кульмінаційний момент літургії почали з’ясовувати, що то за чужинці насмілилися переступити поріг «їхнього» храму і чому вони прямо посеред служби не побігли «представлятися» «царю-батюшці»… Ось такий він, волинський вишкір «руськаго міра»…
Панове! «Яке у нас тисячоліття за вікном?»
Усі фото
