Благовіщенська (Онуфріївська?) церква Благовіщенського Пліснесько-Підгорецького монастиря (Б, СЄ)1726 – 1750 рр.
Монастир заснували на схилі мальовничої долини, яка й донині зберігає патріархальний спокій і затишок. Поруч із ним у лісовій гущавині ховається літописне давньоруське місто Пліснеськ із складною концентричною системою оборонних валів, терас та ровів. Втім, домонгольська давнина проглядається з трудом. Натомість відмінно реставрована монастирська церква на диво прикрашає місцину. В різних джерелах вона називається то Благовіщенською, то Онуфріївською, але на її естетичні характеристики це ніяк не впливає.
Тринавова хрестовокупольна базиліка іззовні виглядає спокійно, навіть строго. Усередині ж храму вибухає бароковий феєрверк. Автором розкішного вівтаря-іконостасу є Павло Гіжицький – архітектор, різьбяр та художник. В цілому його творіння наслідує традиційні латинські вівтарі (без Царських врат), але з деякими українськими нюансами. Зокрема, в загальну пізньобарокову картину гарно вписані модернові намісні ікони авторства Осипа Куриласа, певна річ, сучасні. Диво, що протягом перебування у монастирі туберкульозного санаторію (до 1991 року), оздоблення святині збереглося майже в цілості. Напевне, тут допомогла Божа Матір, чия чудотворна ікона ХVІІ ст. (названа Підгорецькою чи Голубицькою) від спорудження і донині перебуває у церкві.
Усі фото
