Преображенська церква1600 – 1604 рр.
Стіни четвертнянської церкви сягають двох метрів завтовшки. Здається, це рекорд в усій УЦА. В принципі, цієї цифри досить, аби скласти уяву про задачі, поставлені перед будівничими. Татари і турки налітали на край із сумною регулярністю — тож предки мусили боронитися, як могли. І змогли. Об церкву розбилися усі ворожі хвилі — тож нині вона вражає кожного, хто добереться у цей закуток богоспасаємої Волині. А надто того, хто втрапить усередину циклопічних стін із вузькими, «бійничними» вікнами. Тут справжній заповідник давнини. Короновані ікони (деякі двічі) та євангелія з дарчими написами від вельможного панства свідчать про значимість храму, колись монастирського, а нині скромно-парафіяльного. Дехто із того панства донині спочиває під стінами храму, анітрохи не сумніваючись у такому праві…
Чи мають ясновельможні небіжчики рацію?
Нехай про це оповість волинська журналістка Олена Левицька:
«Історія Четвертні багата неймовірними фактами. Позаяк населений пункт ще з ХІV ст. слугував родовим гніздом князів Четвертинських, його літопис позначений такими цікавими подіями, що іноді й повірити в це складно.
Вважається, що князі Четвертинські відіграли вагому роль у збереженні православної віри в період насильного впровадження на цих землях католицизму. Власне, йдеться про давній український княжий рід, що походив від турово-пинських чи волинських (удільних) Рюриковичів. В кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. Четвертинські були з тих вельмож, які наперекір унії будували на Волині православні храми та монастирі, підписували протести проти насильницького впровадження унії на Волині.
Ще у ХV ст. у Четвертні заснували чоловічий Преображенський монастир. Через сто років монастир став жіночим. Тоді ж у містечку заснували одну з найдавніших друкарень Волині. До речі, досі місцева річечка має назву Папірня, що, безперечно, є відголоском тих часів, коли в Четвертні розвивалася видавнича справа. Мандрівні друкарі ієромонах Павло Телиця та ієродиякон Сильвестр 1625-го видали тут Псалтир із гербом Четвертинських на звороті. Тут же побачив світ і Часослов.
Преображенська церква закладена княгинею Анною Четвертинською, котра була дружиною Януша Збаразького. У підвалах церкви вона і похована. Хоча кажуть, це лише третина її праху, бо заповідала вона себе поховати у трьох храмах відразу!
У 1782 р. в Четвертні з’явилася гонорова невістка. Марцелій Йозеф Четвертинський узяв за дружину придворну даму Катерини ІІ, вдову Якова Римського-Корсакова, Барбару. Вона на ту пору мала трохи більше 30 літ. Услід за чоловіком переїхала з Москви на Волинь.
Барбарі Четвертинській недовго судилося жити у другому шлюбі. Померла княгиня 1791-го, на 41-му році життя. Катерина ІІ дуже перейнялася втратою, вочевидь, близької подруги, позаяк після смерті Барбари на згадку про неї прислала в монастир у Четвертню щедрі дарунки: 32-кілограмове Євангеліє, надруковане у Москві 1759-го, та дві ікони.
Після смерті Барбари у монастирському храмі на колоні розмістили мармурову плиту, де викарбувано короткий життєпис княгині. Поховали Барбару тут таки. Найімовірніше, вона досі покоїться у підземеллях церкви»…
Ось така повчальна українсько-польсько-російська історія заплела тугі вузли у призабутій Четвертні…
P.S. А двопудового Євангелія в церкві вже не знайти. Натомість є інші, дійсно з дарчими написами, проте писаними аж ніяк не Катериною ІІ. Адже в них щирою польською мовою ті Євангелія іменовано «руськими», тобто українськими. А таких вольностей, як відомо, бузувірна німкеня-українофобка собі ніколи не дозволяла.
Усі фото
