Хрестовоздвиженська (Чеснохресна) церква1630-ті рр.
Хрестовоздвиженська церква була зведена коштом Луцького православного братства і стала його головним осідком. Будівлею зайняли частину давнього Лазарівського цвинтаря, звісно, із перепохованням давніше спочилих. Про це свідчить вмурована в стіну храму надмогильна плита луцького бурмистра Григорія Посолейковича, померлого ще у 1569 році.
Початково церква була тридільною, з трьома куполами і притвором у вигляді башти. На жаль, пожежа 1803 р., імперська бюрократія і навіть продаж святині на цеглу довели її до катастрофічного стану. І хоча нищення храму нарешті зупинили небайдужі українці, це сталося трохи запізно. Тож від первісної споруди на сьогодні лишилася тільки вівтарна частина, прикрашена ренесансним кілевидним фризом. Решта прибудована у кінці ХІХ ст. Але і в нинішньому, вельми усіченому образі церкви вчувається могутня оборонна пластика твердині православ’я.
Піднесенню храму до загальноукраїнського значення посприяла ставропигія (незалежність від місцевого церковноначалія), отримана Луцьким братством ще 1620 р. від Константинопольського патріарха Феофана. Громада братської Чеснохресної церкви сповна скористалася цим привілеєм.
В 1640-х роках на щедру пожертву Олександра Мозелі братчики вимурували нову кам’яницю з приміщеннями для монастиря, шпиталю і школи. Аж до початків ХVІІІ ст. Хрестовоздвиженська церква була не тільки храмом для віруючих, а й провідним духовним центром усієї Волині, об’єднуючи православних парафіян різних станів: князів, шляхту, духовенство і міщан. Тут діяла сучасна слов’яно-греко-латинська школа і працював славетний іконописець Йов Кондзелевич. Під вівтарем церкви досьогодні збереглася і відкрита для відвідування крипта, в якій ховали найдостойніших луцьких братчиків, представників відомих родин Братковських, Гулевичів, Древинських, Зубцевських, Пузин та інших. (До речі, будинок Пузини і донині стоїть перед замковою брамою).
У міжвоєнний період Чеснохресний храм відіграв важливу роль у житті і розвитку Української автокефальної Православної Церкви. Саме у братській церкві за її настоятеля Павла Пащевського вперше у Луцьку почали служити літургію українською мовою. А Головою тодішнього Чеснохресного братства був Сергій Тимошенко — видатний український архітектор, один з творців українського архітектурного модерну, котрий особливо уславився будівництвом на Волині кількох прекрасних храмів у цьому новому національному стилі. Потрудився Тимошенко і над Хрестовоздвиженською церквою: у 1935–1937 рр. він зініціював зміну обрису купола і західного фронтону.
І сьогодні у древньому храмі не полишають славних традицій братства. Про це добре дбає громада УПЦ Київського Патріархату, яка опікується цією великою святинею українського народу. От тільки останній євроремонт навряд чи порадував би предків…
Усі фото
