Покровська церква (Т, К, Г)1766 – 1772 рр.
Архітектор Іван Григорович-Барський
Як на нас, Покровська церква — найдосконаліше творіння видатного українького зодчого Івана Григоровича-Барського. На жаль, до нашого часу вона дійшла зі значними змінами. Зокрема, після катастрофічної пожежі на Подолі (1811 р.), святиня здобула «модні» на той час класицистичні верхи-напівсфери, принагідно перетворившися із двоповерхової на одноповерхову. У 1824 році до західного фасаду прибудували теплу церкву, що не пішло на користь щироукраїнському силуетові храму. Втім, ці недоліки з лихвою надолужують прекрасна лиштва і вишукані віконні прорізи. (далі…)
Дзвіниця Покровської церкви (К, ЕК)Друга пол. ХVІІІ ст., 1831 р.
Архітектор Іван Григорович-Барський
Власне від Григоровича-Барського і ХVІІІ ст. у дзвіниці лишився тільки перший ярус. Другий ярус початково був дерев’яним і зник у вогні страшної пожежі 1811 року. Його відбудову завершили аж через 20 років, звісно, у стилі класицизму. Та попри стильовий різнобій Григорій Логвин визнав дзвіницю Покровської церкви одним із кращих творінь славетного зодчого.(далі…)
Трапезна церква св. Іоана Богослова Михайлівського Золотоверхого монастиря (К)1713 рік
Трапезна церква Михайлівського Золотоверхого — особлива. Навіть символічна. Для нас особисто — це храм-боєць, храм-мудрець, нескорений і відроджений як Фенікс після заграв і пожеж апокаліпсису наших днів. А ще — це один із перших храмів втретє відродженої УАПЦ — Церкви-мучениці. І нині в ньому, як студентському, академічному, проходять вишкіл майбутні священики та архієреї Помісної Української церкви — Київського Патріархату. Тож надамо академічній молоді слово у вигляді цитати із сайту Михайлівського монастиря (під нашою редакцією). (далі…)
Трапезна церква Тихвинської ікони Божої Матері Флорівського монастиря (К)Рубіж ХVІІ — ХVІІІ ст.
Трапезна церква — найдавніша у Флорівському монастирі і на своєму довгому віку зазнала усякого. Та, попри численні добудови, ремонти і реставрації (1759, 1800-ті, 1810-ті, 1950), вона складає цілісне і напрочуд молоде враження. В цьому «винні» не лише гладінь білих стін із вишуканими нішками, або восьмигранна башта з куполом, що на манір корабельної рубки виситься над монастирським дворищем. Річ у тім, що Флорівський монастир — заповідник часу. (далі…)
Вознесенський собор Флорівського монастиря (Г, К)1722 – 1732 рр.
Дуже прикро, що після катастрофічної пожежі на київському Подолі (1811 р.) куполи церкви змінили форму з барокової на класицистичну. Автором такої метаморфози скоріше за все є славетний київський архітектор Андрій Меленський. Одначе, думається, він би не зрозумів нашого закиду: у ті часи подібне штукарство ніхто не вважав актом вандалізму (хоча про що це ми? — у наш час не вважають тим паче). Тому нам просто прикро — та й по тому. (далі…)
Церква св. Миколи Притиска (К)1695 — 1707 рр. (1631?)
Спочатку про назву. Благочестивий переказ оповідає, що своє дивне найменування церква отримала після чудесного випадку зі злодієм, який бува вліз у вікно храму із явно нечестивими намірами, та був міцно притиснутий до підвіконня образом святого Миколая, що зірвався з гаку. Там блюзніра і знайшли на ранок парафіяни. Певна річ, злодій покаявся і надалі виправився. Друга версія виводить назву церкви із слова «притика», що буцімто позначає пристань, яка в давні часи буцімто розташовувалася поблизу. Певна річ, ми надаємо беззаперечну перевагу версії церковній. (далі…)
Церква свв. Костянтина та Олени (каплиця св. Дмитра Ростовського) (К, Б, Г)1734; 1747 – 1757 рр.
Цілком вичерпно про церкву написав Тит Геврик у своїй вікопомній праці «Втрачені архітектурні пам’ятки Києва», перевиданій в Україні далекого і сповненого надій 1991 року.
Йому й слово.(далі…)
Спасо-Преображенська церква (К)1794
В дивний спосіб чудова Спасо-Преображенська церква свого часу не потрапила на сторінки чотиритомника «Пам’яток УРСР».(далі…)
Вознесенський собор Вознесенського монастиря (Г, К)1695 -1700 рр.
Вознесенський собор у Переяславі, фундований гетьманом Іваном Мазепою, у 1845 році зобразив Тарас Григорович Шевченко. Він же у повісті «Близнец» визначив стиль споруди як напіврококо — напіввізантійський.(далі…)
Дзвіниця Вознесенського монастиря (К, ЕК)1770 -1776 рр.
Дзвіницю Вознесенського монастиря видно майже з усіх околиць Переяслава (благо, славне давньоукраїнське місто досі не обзавелося хмарочосами). І хоча «на зріст» вона не набагато вища за свого господаря — Вознесенський собор, немає жодних сумнівів в її архітектурній «самості». Про високий статус монастирської дзвіниці свідчать і горельєфні атрибути митрополичої влади над порталом. Вочевидь така символіка була покликана нагадувати вірним про найвищий статус древньої Переяславської кафедри.
Та розширимо наші візії. Чудовий, хоч і облуплений ансамбль Вознесенського монастиря є точним уособленням усієї нашої Вітчизни — сплюндрованої, але не переможеної і не скореної. Недарма ж і саме слово «Україна» уперше вжито в літопису Руському (під 1187 роком) при згадці переяславської землі…
