Успенський (Мстиславів) собор (чернігівська школа)1156 – 1160 рр.
На старому городищі древнього міста, наче з-під землі, виростає Успенський собор, сповнений неймовірної величі та сили. Біля нього не складно зрозуміти, чому котрийсь угорський король, побачивши в тому часі Володимир, захоплено вигукнув: «Такого граду не знайти і в німецьких краях!».
Ктитором собору був князь Мстислав Ізяславович, правнук Володимира Мономаха, за що святиня і отримала свою народну назву — Мстиславів храм. Тож церква традиційно стала усипальницею волинських князів. Нині тут відомі шість великокнязівських і двоє єпископських поховань; є й численні поховання інших достойників.
Подальша історія собору традиційна для України. Батиєве нашестя, відновлення у ХV столітті, подальші перебудови… В результаті кафедра волинських єпископів «на замочку» стала скидатися на католицьку базиліку. Але й на цьому митарства головної святині волинян не скінчилися.
Внаслідок вигнання уніатів і кількох пожеж на кінець ХІХ ст. храм являв собою мальовничі руїни без склепінь та бані. Та стараннями Володимиро-Волинського Свято-Володимирового братства, за проектом Адріана Прахова та Григорія Котова, у 1896 — 1900 роках його було відновлено у начебто первісному вигляді. Начебто — бо сучасна архітектурна наука має багато претезій до того проекту. Та ми прощаємо авторів за неточності. Бо вони не вели безплідних дискусій, як сучасні науковці, і не збагачувалися за рахунок будівництва, як часто трапляється нині, а звершили Божу справу.
Вічная їм за це пам’ять і подяка нащадків.
Усі фото
