Василівська церква (галицька і полоцько-смоленська школа?)Кін. ХІІІ – поч. ХІV ст. (злам ХІІ – ХІІІ ст. ?)
Оригінальна церква-ротонда — творіння геніального зодчого — не має прямих аналогій в усій світовій архітектурі. У плані вона являє дивовижну восьмипелюсткову квітку-октоконх, причому із пелюстками кількох видів.
Про вік унікальної пам’ятки сперечаються. Володимир Антонович і Адріан Прахов іще під час відбудови сусіднього Успенського собору датували її межею ХІІІ — ХІV століть. При цьому вони спиралися на особливості мурування і характер цегли, із якої зведено святиню. Одначе на шиферній плиті, колись вмурованій у північну стіну церкви (зникла безвісти в роки Першої світової), було чітко зазначено цифру «1194». Це й дало підстави відносити споруду до романського періоду, коли на центральноєвропейських теренах постало кілька храмів-ротонд (в тому числі і в Горянах на українському Закарпатті).
Хай там як, Василівська ротонда — споруда однозначно давньоруська. На жаль, у ХІХ-му і на початку ХХ ст. на чудову церкву двічі накладали псевдоросійський «грим», під яким вона страждає і донині. Та дарма — навіть мінімум зусиль дозволяє «обтрусити» (звісно, умоглядно) непритаманні храмові елементи — і зрадіти духом від того, що Україна має такий дивовижний шедевр…
Усі фото
