Успенська церква (Богородиці Пирогощі) (чернігівська школа)1132 – 1136 рр.
Фундатором головного храму на київському Подолі був син Володимира Мономаха Мстислав. Втім, це місце освятилося іще давніше — на одній з мініатюр Радзивілівського літопису теслі споруджують дерев’яну церкву Богородиці Пирогощі. Така назва, судячи з усього, походить від грецької ікони Пірготісса (баштова), яку буцімто привезли у київську церкву із Константинополя. Друга версія українська і пов’язана із пирогами (хлібом) і гостями (торговцями хлібом).
Подальша доля святині традиційна: дві руйнації (1240 і 1482 рр.) і відповідні відбудови. Протягом сторіч Пирогоща була головною соборною церквою подільських купців, міщан і ремісників, а також центром громадського життя Подолу. Тут працювали школа, сиротинець, богадільня, міський архів, а поруч проходили збори городян. У 1613–1633 роках Богородиця Пирогоща була навіть кафедральним храмом київських митрополитів.
У першій половині ХVІІІ ст. старостою церкви був відомий киянин Григорій Григорович-Барський. Тож закономірно, що останню велику перебудову церкви здійснив його син, видатний архітектор Іван Григорович-Барський. Він же спорудив при храмові і дзвіницю, яку, одначе, розібрали ще 1835 року при розширенні вулиці.
Після призначення Києва столицею УРСР храм вирішили знести. Тоді ж науковці, що обстежували святиню, допевнилися у її давнині. Та це не завадило комуністичним варварам у 1935 році знищити храм. Втім, фундаменти і рештки стін збереглися. Їх відкрили і законсервували вже за вільної України, під час відновлення храму у 1997 — 1998 роках. Тож переконатися у високій майстерності давніх зодчих можна особисто у нижньому ярусі храму.
Усі фото
