Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської Лаври (київська школа)1106 – 1108 рр.
Для мене Лавра почалася з Троїцької церкви.
Перший спогад трирічного хлопчика: несподівана западина у мурі — і в кінці неглибокого коридора щось неймовірно прекрасне, в квітах і райдужних переливах. Майже Жар-птиця. Тільки на голові її не султанчик із блискучого пір’я, як у павича, а золотий хрест. Те саме враження з другого боку, тільки тут коридор ширше і світліше… А ось я всередині храму, де казкові іконостас і розписи кружляють в очах на манір калейдоскопа…
І скільки потім я не ходив проз Лавру, не читав про Троїцьку церкву розумних книжок, не переосмислював свої естетичні установки, перше враження не змінилося: Жар-птиця із райського саду.
Храм дійсно унікальний в усьому — архітектурі, оздобленні, розташуванні. Та ми не будемо розводитися про мистецькі нюанси. Згадаємо про головне. Мабуть, Творець зберіг і так щедро обдарував церкву в нагороду її ктитору — преподобному Миколі Святоші, князю і ченцю, безсрібнику і мудрецю, лікарю душ сучасників і молитовнику за далеких нащадків. Зусиллями цього чоловіка Божого і зведено цей надбрамний, чотирьохстовпний і триапсидний храм. Цікаво, що всі апсиди незвично «втоплені» в товщі східної стіни, як втопив у монашому смиренні князівську гординю колишній князь Луцький і Чернігівський Святослав (тому й Святоша). Та людської слави не уник: чернець Микола Святоша донині є єдиним киянином за всю історію міста, на чий похорон прибуло практично все населення столиці…
А про його славу у Бога найліпше оповідає Троїцька надбрамна церква, в якій воістину зібрані всі чесноти української архітектури та ікономалярства…
Усі фото
