Успенська церкваПоч. ХVІ ст. (1535?)
Храм збудовано із матеріалів сусіднього Успенського собору, поруйнованого монголо-татарами у 1241 році. Потім ті самі татари, але вже із турками у 1676 році сплюндрували відбудовану церкву. За тридцять років її відновили знову. Останньої великої руйнації храм зазнав у 1915-му, під час військових дій Першої світової. У 1929 році над інтер`єрами святині попрацював відомий художник-модерніст Антін Манастирський, проте і його розписи зникли під пізнішими нашаруваннями. І хоч зараз усередині церква сяє новим ремонтом, чогось їй таки бракує…
Слава Богу, іззовні поки що все натюрліх. Білокам`яні блоки із графіті ХІІ ст. шляхетно сіріють на сонці, різьблені ренесансні портали навівають світлий сум за славним минулим галицької землі, віднайдений у 1974 році рельєф із головою дракона (теж із давньоруського собору) нагадує про необхідність пильнувати ворога і у ХХІ столітті…
Добре, що славнозвісна чудотоворна ікона Крилоської Божої Матері (буцімто привезена Ярославом Осмомислом із Константинополя) після довгих поневірянь повернулася до храму і відкрита для поклоніння. І не має значення, що за стилем вона ніяка не візантійська, а пізньобарокова. Молитися нині треба багато і ревно, аби нарешті скінчилася руїна рідної Вітчизни.
Тож нехай буремна історія Успенської церкви нагадує про це кожному українцеві.
Усі фото
