Троїцька церква Троїцького Межиріцького монастиряКін. ХV – ХVІІ ст.
Уперше поселення згадується у грамоті Великого князя Литовського Гедиміна. 1396 року ще один литовський володар Вітовт підтверджує надання вікопомному князеві Федору Острозькому міста Острога з прилеглими до нього землями, включаючи і Межиріч. Князь не забарився спорудити в селі свій укріплений замок, посеред якого стояла дерев’яна Троїцька церква. Після загибелі храму від пожежі в середині XV століття починається будівництво мурованої церкви, котра збереглася до наших днів. Навколо неї і був заснований славетний монастир.
Точна дата зведення головної монастирської Троїцької церкви невідома. Храм пов’язують із діяльністю князя Костянтина Івановича Острозького, — а це кінець ХV — перша половина ХVІ ст. Місце під будівництво твердині було вибране відповідне до фортифікаційних вимог: на незначному підвищенні, оточеному річками Вілією та Збитенкою. Широко розливаючись, вони утворювали великий ставок, який ставав природним «заборолом». Вочевидь, необхідність враховувати існуючі споруди городища, оточеного земляними валами з частокольною лінією оборони, спонукала архітектора розташувати храм не точно по осі захід-схід, а відхилити на 30 градусів до півночі. Скоріше за все, будувалась Троїцька церква за зразком Богоявленського собору, зведеного перед тим в Острозі у давньоруській манері. Утім, порівняно з більш урочистим, величним, витягнутим вгору острозьким храмом, межиріцька церква є значно масивнішою спорудою.
Як і всі тодішні монастирі, Межиріцька обитель виглядала достоту як фортеця: з оборонним валом, шестиметровим муром з бійницями для фронтального обстрілу і чотирма шестикутними баштами для обстрілу флангового. Подбали будівничі монастиря-фортеці і про красу: ті ж башти і стіни прикрасив вишуканий фриз, оздоблений у модній тоді ренесансній техніці сграфіто.
До початку XVII століття Троїцький монастир був православною святинею. Князі Острозькі підтримували його, надаючи щедрі пожертви. Одначе після постання Унії (на Волині це сталося років на 20 раніше за решту України) в історії обителі відкрилася католицька сторінка.
Чимало потрудився над розбудовою обителі Януш Острозький, який перейшов на католицтво всупереч волі батька. 1605 року він віддав обитель монахам-францисканцям і розпочав у ній грандіозні будівельні роботи, що заторкнули і Троїцький собор. Вівтарна частина була перекрита ренесансним склепінням із ліпною розеткою у центрі. Подібні склепіння влаштували і в приміщеннях нижнього поверху прибудованих до храму північного та південного келійних корпусів. З боку чільного фасаду церкви звели парапет з бійницями, а на ньому — маленьку дзвіничку. Нині на одній вцілілій від неї стінці написано ікону Покрови Божої Матері. Переробили францисканці і центральний об`єм храму, покривши його пласким дахом, через що споруда стала іще присадкуватішою і кремезнішою.
Подбав князь Януш і про зведення надійних фортифікаційних укріплень навколо монастиря, оточивши монастирське подвір’я оборонними мурами з чотирма мурованими двоярусними баштами. Тож не дивно, що монастир став важливою ланкою в загальній системі оборони князівських володінь. Тут постійно знаходився збройний загін (залога), яким керував так званий гвардіан монастиря.
Утім, у часи визвольних змагань під проводом Хмельницького до католицької твердині прийшли козаки. Храм вони не займали, а от від палацового комплексу залишилася тільки піч, названа в народі «піччю Януша». Проте під час боїв почались великі пожежі, що понівечили церкву. Неушкодженим лишився тільки чудотворний образ Богородиці Одигітрії — головної святині Троїцького монастиря.
Ікона була написана в XIV столітті у Візантії і привезена із Константинополя князем Костянтином Острозьким як подарунок і благословення від Вселенського Патріарха за вірність і охорону православної віри. Цей образ став родовою іконою Острозьких і завжди супроводжував їх у військових походах.
У монастирській бібліотеці зберігалася рукописна книга, у якій фіксувалися всі чудеса, явлені від святої ікони Божої Матері Межиріцької. Про чудотворність образа свідчать і численні вотиви із коштовних металів (приношення вірних на знак подяки), закріплені на її тильному боці.
Наприкінці XVIII століття Троїцька церква була прикрашена одинадцятьма кіотами у стилі рококо, вирізьбленими з липи і позолоченими. Їх виготовили на замовлення Катерини ІІ, яка в 1795 році подарувала Межиріч своєму черговому фаворитові Каролю Ферзону. Шість вцілілих кіотів досі вражають своєю довершеною красою.
Після придушення польського повстання 1863 – 1864 років царський уряд звинуватив монахів-францисканців у допомозі повстанцям і зліквідував ряд католицьких обителей, серед яких був і Межиріцький монастир. Повернення собору до православ`я стало поштовхом до чергових змін в оздобленні його інтер’єру. Більшість зображень католицьких святих і навіть портрети представників роду князів Острозьких були перемальовані на православні ікони, католицькі вівтарі частково розібрані, а їхні декоративні елементи використані при побудові іконостасів.
Велику руйнацію принесла обителі Друга світова війна. На початку 1944 року, після сутички куреня УПА з частинами Радянської армії, радянські війська відкрили по монастирю артилерійський вогонь. Про це донині свідчить заглибина в апсиді храму. Тільки делегація парафіян з білим прапором і запевненням, що за муром повстанців немає, врятувала святиню від більшої наруги.
По війні Свято-Троїцька церква діяла як парафіяльний храм. Утім, монастир залишався діючим, нехай і напівлегально. У цей складний час монахи та прочани старанно запобігали неодноразовим спробам безбожної влади закрити храм. У 1967-1971 роках працівники Львівської філії міжобласного науково-дослідного реставраційного центру провели в монастирі та околицях грунтовні реставраційні роботи: було потиньковано мури з відновленням фортечних зубців, відреставровано піч Януша та Заславську браму, виконано реставраційні роботи в самому храмі. Все це мало велике значення для збереження унікального монастирського комплексу.
Майже одразу після набуття Україною незалежності згідно рішення Рівненської обласної державної адміністрації монастир легалізували з передачею усіх приміщень чернечій громаді Московського Патріархату. Попри нещодавну перебудову барокової дзвіниці у псевдоросійсьому стилі, монастир зусібіч вражає стримано-героїчною красою, яку особливо підкреслює коштовний кристал Троїцького собору.
Переконайтеся самі.
Усі фото
