Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа
Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)
Микільська церква, с. Новий Ропськ
Російська Федерація, Брянська область, Климівський р-н, с. Новий Ропськ

Микільська церква
1732 рік

Церква святого Миколи Чудотворця стоїть на нинішньому майдані від 1914 року. З якої причини її перенесли на нове місце нам невідомо, натомість знаємо, що на той час у селі було два храми. Судячи із нечисленних зображень, Борисоглібська церква (1724) була іще стрункішою і вищою за Микільську. Від зруйнованої комуністичними варварами святині зберігся тільки великий дзвін, який можна побачити у галереї Микільського собору. Так, собору, — настільки величним і довершеним є цей шедевр українського зодчества.

На нашу і не лише нашу думку, Микільський храм із Нового Ропська — один із найпрекрасніших дерев’яних храмів не лише сучасної Росії і колишньої України, а й усього світу. Ім’я його майстра-архітектора загубилося у вирі століть, зате на різьбленому одвірку головного порталу чітко прописано коли і на чиї кошти було зведено церкву. Ясновельможний гетьман Данило Апостол таки мав смак. Показово, що обидва новоропських храми дуже подібні до Преображенського (мурованого) собору із Великих Сорочинців (1732 — 1734), головного осідку володаря напіавтономної України. Цей гетьманський храм-усипальниця до пожежі також був п’ятибанним, — тож ми майже впевнені, що всі три згадані церкви спроектував і спорудив один архітектурний геній.

Микільський собор зберігся у первісних формах. Очевидно, цьому прислужилися і довговічний матеріал (сосна), і якість гетьманського будівництва, і дбайливість парафіян. А ще унікальний замок секирного типу, анітрохи не зіпсований за триста років. До того ж за все житіє дивовижної святині вона не діяла (точніше, була насильницьки закрита) протягом дуже короткого, хоч і страхітливого часу (1937 — 1943). На жаль, саме тоді храм утратив бароковий іконостас, що, подібно до сорочинського, складався із трьох сполучених частин. Про його вишуканий стиль нагадують збережені розписи склепіння нави та металевої обшивки п’ятьох дверей, захованих в обхідній галереї-опасанні. Ті двері — цілком унікальні в усій українській архітектурі. Із глибини віків на нас дивляться свв. Кирило й Мефодій, учителі Слов’янські, св. вмч. Дмитро Солунський, св. рівноапостольний князь Володимир, Хреститель Руси-України… Та найпильніше зазирає в душу прочанина св. Архистратиг Божий Михаїл (зображений на західних дверях храму), провідник богообраного народу по пустелях земних.

Зазирає, немов запитує, — чи ж не пора нарешті покидати ті пустелі і рушати до землі обітованної, до Нового Єрусалима? Ось він, зовсім поруч — варто тільки переступити поріг…

Усі фото

Микільська церква, с. Новий Ропськ
Західні двері церкви з іконою св. Арх. Михаїла та секирним замком, ровесником церкви.
Фантастичний лик на плечі карацени (сарматського обладунку) св. Архистратига деякі невігласи-«мистецтвознавці» вважають окремою, давнішою іконою
Секирний замок крупним планом
Церква зі сходу
Микільська церква вражає завжди, хоч би коли до неї приїхати. І напровесні...
І влітку...
І восени...
І взимку.
Бо там, куди вказує знамено нашого спасіння...
Панує вічна весна...