Кирилівська церква (церква святих Кирила та Афанасія Олександрійських) (чернігівська школа)1140-і рр.
Родовий монастир в урочищі Дорогожичі було засновано після захоплення Києва чернігівським князем Всеволодом (у хрещенні Кирило) із династії Ольговичів (1139 р.). Місце для храму вибрали невипадкове: саме тут сходилися шляхи, які вели до Києва із Чернігова та інших північних і західних земель Київської Руси. Тож монастирську церкву звели і як форпост, і як пам’ятник перемозі, і як князівську усипальню. Про останнє свідчать чотири аркасолія (ніші) у західній стіні.
Пограбована і сплюндрована під час Батиєвого нашестя, церква була відновлена протягом ХVІІ століття. Тут найбільше потрудився ігумен Василь (Красовський), який власним коштом реставрував стіни і нанову перекрив храм.Та й потім за ігуменів Інокентія Монастирського та Дмитра (Туптала) (майбутнього святителя), коштом Івана Мазепи храм неодноразово ремонтували. Свого нинішнього, барокового вигляду церква набула вже у середині ХVІІІ століття стараннями видатного архітектора Івана Григоровича-Барського.
Архітектурно церква являє собою яскравий зразок нової на той час чернігівської школи. Починаючи із неї, подібні храми швидко поширилися на близьких і далеких просторах Київської Руси.
Гордість і неперехідна цінність Кирилівської церкви — 800 кв. метрів фресок ХІІ ст., розчищених і реставрованих протягом 1880-х і 1970-х років. Там, де фрески не збереглися, можна бачити олійні розписи ХІХ ст. Творіння давніх майстрів геніально переплетені із малярством новітньої епохи. Намісні ікони іконостасу (мармуровий, виконаний за ескізами Адріана Прахова) і кілька сюжетів на хорах (особливо — «Зішестя Святого Духа») вражають глибиною проникнення в найпотаємніше. Це сотворив киянин Михайло Врубель — безумний янгол, що черпав своє художнє натхнення, напевне, безпосередньо із небесних сфер. Свого часу Священний Синод Російської Церкви не погодився прийняти його ескізи для розпису кафедрального Володимирського собору — надто сміливими і незвичними видалися вони підлеглим петербурзького обер-прокурора. А от у Кирилівській церкві геній Врубеля, мабуть, уперше явив себе світові так повно і вільно. Долучився до роботи майстра і зовсім юний Іван Їжакевич, котрому доручили виконати зображення Богоматері-Оранти на хорах храму. І він достойно упорався із завданням. А взагалі разом із Врубелем над розписами і реставрацією фресок у Кирилівській церкві працювали 30 учнів Київської рисувальної школи Миколи Мурашка і 10 художників Петербургської академії мистецтв.
Спасибі їм усім.
Усі фото
