Іллінська церква1700 – 2015 рр.
Церква згоріла на Благовіщення, 7 квітня 2015 року. І додати до цього безмежно печального факту нічого. Хіба що кинути навздогін її тодішнім господарям камінь: перед смертю святиню жахливо спотворили сучасними, легкозаймистими матеріалами, що, безперечно, прискорило горіння. Тож хоча пожежники прибули на місце досить швидко (церква стояла в центрі міста) – врятувати її не змогли…
Не лише у старості – у зрілості доля храму також була нещасливою. Лише погляньте на її незугарну статуру із недоречною дзвіницею а-ля Іван Великий у Кремлі, чи на вікна і маківку а-ля рюс. Адже імперські попихачі почали збиткуватися з церкви ще наприкінці ХІХ ст., намагаючись перетворити горду волинячку на пересічну тамбовську купчиху…
Ми не будемо вигадувати, що святий Ілля-пророк забрав Іллінську церкву на небеса на своїй вогненній колісниці – подалі від грішного і схильного до саморуйнування світу (хоча така метафора, можливо, і доречна). Ми просто поїдемо до Луцька, зайдемо до Музею волинської ікони, де зберігається ікона Спасителя із загиблого храму, і тихенько проспіваємо йому «Вічную пам’ять»…