Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви
Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)
Фундаменти Десятинної церкви, м. Київ
Київська область, м. Київ, Володимирська, 2 (Дитинець)

Богородична (Десятинна) церква (константинопольська школа)
989 (991?) — 995 (996?) рр.

Про Десятинну церкву написано багато, а відомо мало. Почати з того, що не вдалося встановити навіть точної присвяти святині: тільки за переказом її традиційно називають Успенською. Десятинна ж вона тому, що фундатор, князь Володимир, виділив десяту частину своїх прибутків на її будівництво.

Непевний і час заснування церкви. Судячи з літопису Русього, це може бути або 989-й, або, більш імовірно, 991 рік по Різдві Христовім. Натомість дата освячення храму в тому ж літопису зазначена точно: 12 травня. Поставлено Десятинну церкву на місці двору святих мучеників Федора і Іоанна — київських варягів-християн, батька й сина, що були замордовані язичниками 983 року. Церковне начиння, ікони та хрести для новозбудованої святині князь Володимир привіз із захопленого русичами 988 року Корсуня-Херсонеса. Так само і клір першого мурованого храму Києва початково складався із «корсунських попів» на чолі із протопопом Анастасом.

Ставши князівською усипальницею, Десятинна церква послужила останнім пристановищем і для св. рівноапостольного Володимира Великого з дружиною Анною, і для його бабусі св. рівноапостольної Ольги (мощі останьої було перевезено із дерев’яного храму у Вишгороді).

Понад двісті років лунала в Десятинній церкві молитва за Русь-Україну. Та 6 грудня 1240 року після 74-денної облоги Києва її зруйнувала Батиєва орда. Під руїнами загинули останні захисники Києва разом із сотнями жінок та дітей… У ХVІІ ст. святитель Петро Могила як зумів відродив церкву до життя, та в ХІХ столітті на її місці постала неоковирна споруда у псевдоросійському стилі. Втім, це вже інша історія.

Ми ж повертаємося до давнини. Неодноразові розкопки відкрили підвалини церкви, де серед багатьох побутових артефактів знайдені залишки первісного оздоблення — фрагменти фресок і мозаїчної підлоги. Усе — традиційне, візантійське. Так само і залишки фундаментів не залишають сумнівів: церкву зводили візантійці в дусі середньо-константинопольської школи Х ст.

Останнім часом навколо відбудови храму точаться жорстокі дискусії. Та хоч би як вони завершилися, збережені рештки Десятинної церкви потребують висококваліфікованої музеєфікації. І то чимскорішої.

Усі фото

Фундаменти Десятинної церкви, м. Київ
Приблизно так вона і виглядала. Хоча можливі варіанти
А це малюнок з натури часів святителя Петра Могили (ХVІІ ст.)
На чергових розкопах
Малюнок ХІХ ст.
Відновлений фрагмент мозаїчної підлоги церкви
Рештки героїчних захисників церкви 1240 року
Герої не вмирають! (фреска невідомого святого із Десятинної церкви)