Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)
Храм-пам'ятник свт. Йоасафа Білгородського, с. Замостя
Чернігівська область, Прилуцький р-н, с. Замостя

Храм-пам’ятник свт. Йоасафа Білгородського
1912 – 1913 рр.
Архітектор: ?

У 1911 році відбулася канонізація видатного сина України, святителя Йоасафа, єпископа Білгородського (1705 — 1754, в миру Якима Горленка, нащадка славетного старшинського роду). На ознаменування цієї події у селі Замостя поблизу Прилук (де в родовому маєтку Горленків народився майбутній святий) і звели унікальний храм-пам’ятник, освячений на честь новопрославленого архіпастиря. Унікальним храм видається з тої простої причини, що в муруванні наслідує найкращі зразки так званої лиманської школи народної церковної архітектури (дерев’яної), але в дусі нової модернової стилістики. Це й дозволяє зараховувати його до УАМу — разом із Покровським храмом у Плішивці, що має споріднену народно-барокову генезу.

На жаль, на відміну від плішивецького шедевру, про зодчого Йоасафівського храму на разі нічого невідомо. Натомість знаємо його фундаторів. Закладено церкву з ініціативи архієпископа Полтавського Назарія (Прилуччина — історична Полтавщина), а до числа жертводавців увійшли представники давніх козацьких родів — тих же Горленків, Стороженків та Жевахових. Значну суму (5000 рублів) виділив особисто і цар Микола ІІ-й. Освячення церкви відбулося 5 (18) вересня 1913 року у присутності десятків тисяч вірних.

Архітектурно-декоративно храм також вельми цікавий. Хрещатий, споруджений із міцної жовтої цегли, він вабить стрункими пластичними формами. Початково його увінчував тризаломний верх, втрачений у буревіях чи то бузувірних 1930-х, чи останньої війни. Неушкодженою лишилася дзвіниця на західному фасаді, яка на сьогодні є найяскравішою ознакою войовничого українства споруди. Усередині церква приховує стилізовані під народно-барокову орнаментацію карнизи і напівколонки. В тому ж дусі виконано і огорожу хорів. А от дивом збережене вітражне віконце над головним порталом схиляється до модерну.

Поруч із церковною садибою привертають увагу два останні дерева столітнього саду, очевидно, посадженого водночас із будівництвом церкви — кремезні груша і алича. Вони-то напевне знають архітектора церкви, але уперто мовчать. Та ми їх «розколювати» на цей предмет не станемо — нехай разом із чудовою церквою радують прийдешні покоління ще многії і благії літа.

Усі фото

Храм-пам'ятник свт. Йоасафа Білгородського, с. Замостя