Церква св. Іоана Богослова та дзвіницяХVІІ ст. (1700, 1744 р.?)
«Хрестоматійна» церква у Скориках «вхожа» в усі альбоми, довідники та енциклопедії з української архітектури. Однак це ніяк не зменшує зачарування при особистій зустрічі.
До обійстя заходимо через надбрамну дзвіницю. Її елегантні форми підкреслюють гармонійну красу церкви. Мабуть, саме скорицька красуня найдосконаліше і найвичерпніше поєднала в собі усі риси західноподільської архітектури, що парадоксальним чином зробило її не дуже схожою на інші зразки школи, за винятком хіба чортківської Вознесенської церкви.
Чи має рацію легенда про те, що в храмі молився Хмельницький зі старшиною перед походом на Збараж — не знаємо. Все можливо, особливо допоки фізичними методами аналіза не встановлено точний вік святині. Друга легенда гласить, що Хмельницький долучився й до іконостасу храму, наказавши звідкілясь привезти його до Скориків на волах. Ренесансна композиція наче й підтверджує такий переказ, але стилістика ікон ближча до ХVІІІ ст. Проте не ця антиномія робить скорицький іконостас унікальним. Він має дуже цікаві відхилення від українського канону. Зокрема, ми зауважили таке: а) над намісним рядом наявний додатковий ряд, в якому сполучено Страсний і П’ятдесятницький цикли (утім, таке зрідка трапляється); б) посеред ікон святкового ряду геть несподівано розміщено образ Богородиці; в) дияконські двері влаштовано безпосередньо біля Царських врат. Очевидно, творці цього іконостасу були вельми творчими людьми…
Григорій Логвин у своїй знаковій книзі «По Україні» вихваляє чудову ікону Богородиці (ХVІІ ст.), що знаходиться в храмі, особливо звертаючи увагу на українські риси облич Матері та Немовляти, а також на українську сорочечку, в яку вбрано Божественне Дитя. Деякі сучасні дописувачі чомусь саме цю прикмету вважають унікальною. Проте у Логвина йдеться не про унікальність, а про колорит. Адже такі сорочечки можна побачити на багатьох і багатьох українських іконах, особливо барокових. В тому числі і в наших пирогівських храмах.
Усі фото
