Онуфріївська церкваХVІ – поч. ХVІІ ст.
Гусятинська церква — яскраве свідчення зовнішнього впливу на українське ренесансне зодчество. Впливу цілком позитивного і плідного. Немає сумніву, що триконхові церкви «прибули» в Україну із краю черешневих та горіхових садів — Волощини (Молдови) — і швидко поширилися не лише по суміжному Поділлю, а й по Галичині та Волині.
Певна річ,тодішні будівничі храмів керувалися не тільки естетичними, а й військовими задачами: південно-східні землі Речі Посполитої були постійно загрожені османами й татарвою. Тож недарма над західним фасадом Онуфріївської церкви початково височіла справжнісінька оборонна башта-дзвіниця (нині відсутня). З другого боку храму наявні конхи теж виглядають неприступним бастіоном. Одначе бастіон не встояв: Гусятинський район, як відомо, не уникнув двадцятилітнього турецького панування. Саме тоді Онуфріїівську церкву пристосували під мечеть і навіть прибудували до неї мінарет, який, однак, після повернення храму в християнське лоно був розібраний.
Хоч як прикро, але не встояв храм перед ворожою навалою і у ХХІ ст. Маємо на увазі останній нищівний ремонт, який сплюндрував чистий образ церкви жахливою сірою «шубою» на стінах і дешевою «золотою» фольгою на верхах. Та, віримо, звільнення із полону несмаку і невігластва колись станеться і у славному Гусятині.
Усі фото
