Собор Різдва Пресвятої Богородиці Мовчанського монастиряКін ХVІ ст. – 1600-ті – 1630-ті рр.
Найдревніша частина оригінального храму – східна (вівтарна) апсида. Дослідники вважають, що початково її споруджено як оборонну башту. У 1600-х до неї прибудували ще два об’єми, утворивши досить вибагливу і асиметричну, але на диво цілісну споруду. Остаточного вигляду церква набула внаслідок післяпожежної відбудови у 1630 – 1636 роках. У своїй чудовій книзі «По Україні» Григорій Логвин не шкодує епітетів для путивльської красуні. Зокрема, орнаментацію стін він порівнює із візерунками української плахти, а вільно поставлені бані храму співставляє із гіллям, що росте просто і невимушено, як усе в живій природі.
Інтер’єр церкви колись прикрашали два барокові іконостаси – в головному і північному об’ємі, та обидва були знищені комуністичними вандалами ще в бузувірних 1920-х. Проте дещо вціліло. В Путивльському краєзнавчому музеї експонують унікальну дерев’яну скульптуру з умовною назвою «Христос у темниці» (ХVІІ ст.), що походить із Різдвобогородичного храму. Спаситель у терновому вінці зображений у момент, коли Його б’ють по щоці, про що натякає піднята для захисту рука…
На жаль, нічия рука не захистила церкву від псевдопозолоти на покрівлях, яка з’явилася там після останнього ремонту. Що ж, як свідчить Сам Господь у Євангелії, до часу Він терпить нас, грішних, і дає волю усім – лихим і добрим, нерозумним і мудрим… Але ж терпіння Його не вічне…
Усі фото
