Успенська церква1753 рік (перебудована 1867, 1891)
Припаркувавши нашу стареньку машину часу, ми видряпалися на високий вал літописного міста Оргощ (Х — ХІІІ ст.), що за двадцять км від Чернігова, і розчаровано перезирнулися. Хронохід явно не дотягнув до правління Ольговичів, зупинившися десь наприкінці ХІХ ст. Давно пора поміняти цей драндулет на позачасовик-вседорожник! Адже не тільки часовий, а й просторовий континіум Чернігівщини геть побитий страшними ямами! Та нехай, дослідимо й те, що надибали.
На північ від древнього городища — кілька традиційних сіверських хатин, за якими бірюзовіє симпатична церква. Нинішнє поселення Рогощі майже не змінило древньої назви. Очевидно, не міняв присвяти й нинішній Успенський храм — саме так іменувалися найдавніші святині Київської Русі.
Церква зачинена, навкруги анікогісінько, і тільки перші струмки жебонять свою весняну пісеньку. Можливо, тубільців лякає наш незвичний одяг ХІІ століття? Обходимо навколо церковища і вкотре зауважуємо, що сіверські архітектурні традиції — сильна штука. Хоча храм став хрещатим зовсім недавно, за планом він нагадує вже знайомі нам церкви із Синявки та Новгорода-Сіверського. Спільним виявляється й влаштування дверей у бабинці і бічних приділах, — вони усі дивляться на захід, що нетипово для решти України… Шкода, але крізь вікна не вдається роздивитися, чи збережені у церкві давні ригелі. А так кортить їх побачити!
Доведеться повернутися в Рогощі іще раз — з парафіянами і вже на новій моделі темперобуса. Для громади церкву точно відкриють. Та й із хроноям ХVІІІ століття машину часу буде легше виштовхувати гуртом…
Усі фото
