Церква Різдва Пресвятої Богородиці (центральна група)1764 рік
Якби ми шукали найкраще в Україні місце для храму, то, либонь, обрали б Печеру. Надто вже досконало тут сполучаються широчінь і камерність, стрімка порожиста річка і запущений романтичний парк…
Утім, парк натякає, що нас давно випередили. Іще в 1682 році мальовничість цього куточку над Бугом оцінив молдовський господар Дука — турецький васал албанського походження, суворий тиран-авантюрник і водночас, як це часто трапляється, неабиякий естет. Та через 80 років його старий палац занепав настільки, що з кам’яних решток спорудили підмурки і огорожу для нової дерев’яної церкви. Іще через століття на захід від храму із того ж каміння звели муровану дзвіницю в народних формах.
На жаль, занепад у прекрасній Печері триває. І не лише у засміченому парку із потрощеними сходами до річки, а у й деяких головах. Ну хіба можна обкладати силікатною цеглою і без того незугарні добудови до високого й гордого подільського храму? Або, ще гірше, оббивати фактурні 250-літні бруси інтер’єру примітивною сучасною вагонкою? Так, звичайно, тепліше, але хіба наші предки були більш морозостійкими? Про марноту «єврокелій підвищеної комфортності» міг би повідати один раб Божий, що від 1786 року спочиває біля церкви під козацьким хрестом, але він мовчить. А то ще й хреста обкладуть цеглою чи вагонкою…
Усі фото
