Троїцька церква (центральна група)1720 рік
Церква — класика галицької сакральної архітектури. Проте з-поміж десятків (а то й сотень) подібних храмів її вирізняють вельми гармонійні форми, а також мурована прибудова-захристія ХVІІІ ст. Вірогідно, остання мислилася і як протипожежний бункер із запасним виходом. Храм звели на кошти жовківських міщан і тодішнього власника «ідеального міста Жовкви» Костянтина Собеського — сина звитяжного переможця турків короля Яна Собеського (до речі, русина, тобто українця за походженням).
Найголовнішим скарбом Троїцької церкви є її іконостас. Дослідники досі сперечаються, які саме майстри працювали над ним. Однак переважає думка, що сницарські роботи виключної краси і фантазії виконав Ігнатій Стобенський. Особливо вражають Царські врата з традиційним Єсеєвим древом. Намісні образи Христа і Богородиці належать пензлю Василя Петрановича. Цей непересічний жовківчанин, активний діяч місцевого братства та голова магістрату (!) був ще й видатним художником. І хоч спеціалізувався він переважно на світських портретах, не цурався й іконографії. Видає Петрановича техніка — олійні фарби з максимально вираженим об’ємом.
Решта ікон належить учням Івана Рутковича і, можливо, самому засновнику славетної іконописної школи. Дуже подібні до власного стилю пізнього Рутковича намісний образ Старозавітньої Тройці та дияконські двері. Що ж — все може бути. Бо хоч геніальний майстер помер близько 1708 року, його ікони цілком могли потрапити в Троїцьку церкву чи то прямо із сховища майстерні, чи з іншого, давнішого храму.
Стіни вівтаря вкриті розписом в стилі типового європейського бароко. Автором композицій «Неопалима Купина» та «Жертвоприношення Авраама» вважають того ж Петрановича або його учнів.
Словом, ЮНЕСКО анітрохи не погарячкувало, коли у 2013 році нарешті занесло Троїцьку церкву у свій Список світової спадщини. Але ж яка то крапля з-поміж українських скарбів!..
Усі фото
