Церква св. мц. Параскеви (П’ятниці) (центральна група) та дзвіниця1822 рікНині у Львівському музеї просто неба
До Шевченкового Гаю церкву перевезли з подачі… КПРС. Сталося це так. Десь у бадьорому 1970-му, коли радянський народ іще повним ходом будував комунізм в окремо взятій країні і для окремо взятих комуністів, один високопоставлений, але вірний ленінець висловив незадоволення. Мовляв, стара церква псує вигляд нового стоянівського клубу. Прибрати! Але тут заартачилося (і дуже сміливо, як на ті безапеляційні часи) місцеве Товариство охорони пам’яток. Після запеклої боротьби сторони дійшли компромісу і у 1975 році церква постала на новому місці. Але не одразу — роботи затяглися на довгі роки. Її двері розчахнулися вже у ХХІ столітті, коли святиню повернули віруючим.
Архітектура храму — досконала. Він настільки урівноважений і вивірений, що нема чого ані додати, ані забрати. Незабутнє враження справляє й інтер’єр — і не лише архітектурне.
У часі нашого перебування в церкві (2008 і 2017 рр.) її вікна були затягнуті яскравою помаранчевою плівкою, яка розкидала усюди полум’яні відблиски. Відтак, стоячи на молитві, ми мимоволі уявили, що саме цими хвилинами настає кінець світу, коли «все буде випробовуване вогнем».
«Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне»!