Святодухівська церква (архаїчна група)1502 рік (1560-ті рр.?) та дзвіниця ХVІІ ст.
Одна з найдавніших українських церков і точно найдавніша представниця галицької народної школи. Мабуть, тому вона проста і ясна, як дитяча душа.
Збудовано святиню на кошти сільських гончарів під давнім городищем, на місці спаленої татарами Борисоглібської церкви. (Ця назва, до речі, добре ілюструє тезу «схід і захід разом». Перших українських святих князів-страстотерпців від часів Київської Русі однаково шанували і шанують на усіх теренах розриваної ворогами України).
Характерна архаїчна ознака, присутня іще в кількох храмах «потелицького типу» — так звані «застріли» — маленькі кронштейни для укріплення заломів (див., напр., Михайлівську церкву у Волі-Висоцькій).
Своєму майже ідеальному станові церква завдячує дбайливим настоятелям і громаді. Ось дати лише найсуттєвіших ремонтів-реставрацій на її довгому віку: кін. ХVІІ ст., 1718, 1736, 1753, 1831, 1903, 1923, 1970 рр…. А остання високоякісна реставрація поч. ХХІ ст. повернула храмові усю його архаїчну красу. В такому вигляді несоромно заявитися і в ЮНЕСКО, що й сталося у червні 2013 р. Не менш цінною для світового спадку є і дзвіниця — майже ровесниця церкви. Чи багато в Україні давніших за неї? Навряд…
Та все ж найцікавіша Святодухівська церква усередині. Новий двоярусний іконостас встановлено у храмі на початку ХVІІ ст. Згодом наву розписали чудові народні майстри (три стіни протягом 1620 — 1640 рр. і четверту у ХVІІІ ст.). У 1683 році іконостас доповнився Деісусом роботи Івана Рутковича (ця ікона нині експонується у Національному музеї ім. Шептицького (Львів)).
І тут починаються прикрості… Грибок потроху нищить унікальні стінописи. Фахівці вважають, що їх треба переносити на нову основу. Однак це дуже коштовно не лише для парафіяльної церковці, а й, як стверджують деякі чиновники, для цілої України. Хоча при погляді на тисячі й тисячі сучасних неоковирних палаців, що як грибок повиростали на тілі Батьківщини, в останній тезі виникають сумніви…
«Царю Небесний, Утішителю… Прийди і вселися в нас…». І в «ощадливих» чиновників також.