Пантелеймонівський собор (галицька школа)1194 — 1200 рр.
Своїй рідкісній присвяті храм завдячує київському князеві Ізяславу, у хрещенні Пантелеймону. Очевидно, його онук і фундатор собору, галицький князь Роман Мстиславович, дуже любив свого дідуся.
Після занепаду Галицького князівста церкву перебрали римо-католики, які переосвятили її у пам’ять св. Станіслава (в такому статусі святиня пробула аж до 1912 року). У 1575 році татари сплюндрували храм, внаслідок чого він утратив свої хрестовокупольні склепіння і після відбудови став скидатися на тринавову базиліку. Та й пізніше собор не раз піддавався руйнації і від турків з росіянами, і від пожеж… Вже у ХХ ст. храмові намагалися повернути давньоруське обличчя (причому двічі — у 1926 і у 1998 рр.), але «католицьке» враження повністю не зникло…
Та, менш від того, Пантелеймонівський собор, єдиний представник галицької школи на нинішних теренах України, зберіг яскраві ознаки романського стилю — розкішні портали із білокамяним різьбленням, колончасті пояски на апсидах тощо. На жаль, від первісного фрескового оздоблення не лишилося нічого.
Цікавий храм і, так би мовити, народною творчістю. На його стінах лишили свої автографи і малюнки стародавні любителі жанру графіті. По тих вишкрябаних посланнях дуже цікаво вивчати історію рідного народу, який дивним чином досить часто поєднував найвищі естетично-духовні ідеали із недбалим ставленням до надбань предків…
Усі фото
