Фундаменти Успенського собору (галицька школа)1157 рік
Собор споруджено у столиці Галицького князівства за вікопомного Ярослава Осмомисла (нинішній Галич — зовсім інше місто). Дотепер від давнього храму лишилися тільки фундаменти і Василівська каплиця у його південно-західному кутку, складена у 1500 році із каміння поруйнованої святині. А поруйнували величний собор (37,5 на 32, 4 м!) у 1241 році кляті монголо-татари… Є відомості, що храм був частково відбудований і існував ледь не до ХVІІІ ст. (щоправда, як на нас, ця інформація якась непевна з огляду на ту ж Василівську каплицю і нову Успенську церкву 1584 року (див. відповідну статтю), також складену із старого матеріалу).
Успенський собор був дуже цікавим: планувався восьмистовпним, будувався шестистовпним, а вийшов чотиристовпним, зате з двоярусними галереями. Саме цей храм послужив прототипом для більшості білокам`яних храмів Володимиро-Суздальської землі, які так само зводили галицькі зодчі.
Храм вимурували із місцевого каміння: підвалини і стіни із крейди, вапняку і алебастру, склепіння із подільського травертина. В оздобленні собору вирізнялися характерні для галицької школи романські витребеньки — різьблені по каменю плетінки, капітелі, і, звісно, фантастичні лики, що служили консольними основами для колончатих поясів і аркатурних фризів. Залишки цієї розкоші віднайшли при розкопках 1930-х і 1990-х років. Знайдений у 1936 році саркофаг із рештками старої людини ототожнили з похованням князя Ярослава Осмомисла.
Тож, гуляючи по крилоських руїнах, не забудьте пом`янути незлим тихим словом і князів, і зодчих, і посполитих галицької землі, що несли в далекі північно-східні провінції Київської Руси світло європейської цивілізації. І не їх провина, що цивілізація там так і не прижилася.
Усі фото
