КолегіумКін. ХVІ — поч. ХVІІІ ст.
Чернігівський Колегіум знаменитий як незвичною архітектурою, так і дивовижними керамічними рельєфами.
Спочатку про архітектуру. Первісне ядро трискладової споруди — це келії і підвал колишнього Борисоглібського монастиря кінця ХVІ століття, що і дає нам право зарахувати Колегіум до українського Відродження. Дарма, що в ті часи Чернігів уже загарбали неситі московські князі — зодчі лишилися місцевими, чернігівськими. Вони й заклали у фундамент величезні брили, виявлені археологами вже після Другої світової. До східного фасаду згаданих келій у ХVІІ ст. добудували двоповерхову трапезну палату. Свого остаточного вигляду будівля набула стараннями і коштом Івана Мазепи — у 1700 — 1702 рр. Тоді Колегіум доповнили бароковими баштою-дзвіницею із церквою Іоана Богослова (із заходу) і трапезною Всіхсвятською церквою (зі сходу). В самому кінці ХІХ ст. до західного фасаду приторочили псевдоросійський, абсолютно чужорідний ганок, який успішно дожив досьогодні. А от трапезна церква зазнала втрат: її вишукана баня зникли у буремному ХХ ст. Та, на щастя, такий різностильовий Колегіум не втратив головного — свого багатющого оздоблення із цегляними орнаментами, ліпниною та полив’яними кахлями.
А тепер придивімося до керамічних образів Спасителя і Богородиці, добре «захованих» від неуважних очей у фризі південно-східної стіни башти-дзвіниці. Скільки доброти і любові заклав невідомий майстер у ці пластини обпаленої глини!… А своїй появі шедеври завдячують тому ж вікопомному Мазепі. Про це свідчить закладна, також керамічна дошка із гербом найщедрішого українського мецената, знайдена при ремонті будівлі у 1953 році. Дивно, але нащадки чомусь пощадили цю «націоналістичну бомбу» сповільненої дії, заховавши у запасниках Музею української ікони. Сподівалися на кращі часи? І ось вони начебто настали, і бронзовий гетьман, поставлений поруч із Колегіумом, безборонно дивиться на свій неповторний Чернігів, на свою рідну Україну…
Усі фото
