Іконостас церкви св. Архистратига МихаїлаДруга пол. ХVІІІ ст.
Сумніви були. Чи включати у наш каталог саму лишень «ліствицю в небо» — іконостас давнішого, розібраного ще на початку ХХ століття храму св. Архистратига Михаїла? (Розібраного задля спорудження нової, цілком пересічної єпархіальної церкви. Щоправда, в літературі пишуть, що архітектор «В. Юргенс» (насправді Микола Єгорович) слідував традиціям українського зодчества, одначе це не так (гляньте самі і переконайтеся)).
Але ж таки включили. Бо іконостас живе не в музеї, а в діючій церкві, і перед ним донині ревно моляться вірні, вдивляючись крізь його образи у Божественний Першообраз…
Звісно, постають питання. Хто і як у ті важкі для українства часи домігся збереження барокового іконостасу? Чи випадково нову церкву спроектовано так, аби було зручно розмістити обабіч нового іконостасу частини старого? Як усе це достояло в цілості і збереженості від 1905 року до нашого часу і, судячи з усього, цілком непорушно?
Ми можемо припустити, що якийсь інтелігент (і чи ж не сам зодчий) переконав тодішнє священство не палити (як положено за каноном) унікальних ікон. Втім, можливо, все було навпаки, і національно свідомий панотець на зразок митрополита Василя Липківського хоч і не зміг зупинити руйнацію старої церкви, таки врятував для нас цей духовний скарб.
Тож дивіться і дивуйтеся. І, будь ласка, моліться за збереження цього дива від усякого лиха…
Усі фото
