Хрестовоздвиженська церква1799 рік та дзвіниця, 1863 рік
Перше і незмінне враження: чудовий ансамбль у чудовому місці. Але це нам і зараз, на прогулянці по мальовничому містечку. Устимові Кармалюку, який зі своєї в’язничної камери у башті Кам’янецької фортеці бачив майже ту ж картинку, очевидно, думалося не лише про естетику. Та маємо певність, що саме досконалі українські форми тоді ще зовсім юної церкви і надихнули його на блискучий план втечі задля продовження боротьби за свободу рідного народу…
Карвасари — видозмінене караван-сарай. Турки й справді панували в Кам’янці чи не найдовше з усіх інших українських регіонів за винятком Криму. Можливо, тому цей куточок скелястого Смотрицького каньону із грізною фортецею навіває спогади про околиці Бахчисараю чи Судака. Разом із суто західноподільською церквою виходить щось незвичайне і навіть екзотичне.
Колись храм оточувала традиційна огорожа із місцевого вапняка-плитняка. Тепер її немає, натомість зберігся фундамент церкви із того ж матеріалу. Елегантна дзвіничка, попервах по-російськи приставлена до бабинця впритул, десь у 1980-х зусиллями радянських реставраторів переїхала на нинішнє місце — аби все було по-українськи. Рідкісний випадок, коли все обійшлося так щасливо…