Георгіївська церкваКін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.
За типологією церкву можна назвати ренесансно-народною. Свого часу на Поділлі постало чимало таких храмів, які окрім свого основного завдання зі спасіння людських душ успішно рятували й людські тіла: татарські навали накочувалися на край зі зловісною регулярністю. Втім, в даному разі дослідники відносять церкву до післятурецьких часів, коли ординська повінь почала поволі спадати. Таку думку підтведжує незначна товщина стін і дерев`яні перекриття нави та вівтаря. Та грізний образ храму-фортеці цілком наслідує давніші зразки.
Наприкінці 1990-х рр. церкву «прикрасили» недоречним притвором перед бабинцем, який приховав первісний балкончик над входом. Проте архаїчний кораблик храму (і особливо його апсида, укріплена потужними контрфорсами) так само, як і вдавнину, обіцяє усім, хто потерпає у житейських бурях, надійне пристановище…
Усі фото
