Вознесенська (замкова) церква1530 рік
Вознесенська, вона ж замкова церква — багата історично, та бідна архітектурно. І винна в тій бідності саме історія.
Зведено храм як родову усипальницю одним з перших князів Вишневецьких — Іваном. По тому у підземеллі знайшли вічний спочинок десятків зо два вельможного панства, в тому числі батьки лихої пам`яті Яреми Вишневецького — Михайло та Раїна. Та тут не лише ховали. 1604 року в церкві заручилися Лжедимитрій І і Марина Мнішек, провідники знаменитого польсько-українського походу на московські землі. Останній чоловік із роду Вишневецьких, Михайло Сервецій, подарував храмові трофей зі шведської війни — буцімто візантійську за походженням ікону Божої Матері. Ще одна шанована святиня ХVІ ст. (теж богородична ікона, написана в російській Костромі) потрапила в храм зі згорілого кармелітського костелу вже у ХІХ ст.
І тут починаються прикрощі. Російська імперія у пароксизмі уніфікації дісталася й Вишнівця. У 1872– 1873 рр. церкву істотно спотворили — знищили верхи над бабинцем і вівтарем і прибудували псевдоросійську дзвіницю. Відтоді тільки на давніх гравюрах можна бачити, якою гарною, якою українською вона була… За хрущовських гонінь на Церкву святиню перетворили на комору, та після відновлення незалежності ізнову відкрили — як храм УПЦ Київського Патріархату. На жаль, новітні ремонти не додали пам`ятці краси, і то ще м`яко кажучи… Тож чи не час схаменутися і відновити первісний образ чудової споруди над прекрасною Горинню? Допоки будемо «підніжками Москви й варшавським сміттям»?