Розписи замкової Троїцької каплиці-костелу (каплиці Ягеллонів)Поч. ХV ст. — 1418 р.Майстер Андрій із учнями
Давній люблінський літопис повідомляє, що у 1407 році якийсь член магістрату заплатив за іконописні роботи в замковій каплиці аж 9 мір срібла — величезну для тогочасся суму. Відома й точна дата завершення оздоблення святині — 10 серпня 1418 року.
Архітектура каплиці-костелу звичайна для ХV ст., коли на зміну готиці приходив ренесанс: нервюри зірчастих перекриттів, несучий стоп посередині храму тощо. Натомість фрески як на католицьку країну цілком незвичні — сяючі, в м’яких пастельних тонах, канонічно визначені у східній, православній традиції. На всій площині розписаних поверхонь можна знайти хіба одну прозахідну деталь: готичну корону на Понтії Пилаті. Таким виглядом фрески завдячують князеві Литовському і Польському Володиславу І Ягайлу (Ягелло у польській традиції), який страшенно любив Люблін і при тому разом із іншими литовськими князями шанував руську традицію, руську архітектуру і мистецтво і руську, тобто українську, мову (ця мова, як відомо, була другою державною мовою у Великому князівстві Литовському). Тож і запросив відповідних майстрів.
На початку ХІХ ст. фрески були забілені і затиньковані — Російська імперія, що захопила східнопольські землі, перетворила замок разом із каплицею на тюрму. І тільки у 1920-х роках, вже за міжвоєнної Польщі, фрески знову були явлені світові. Втім, остаточно реставраційні роботи були завершені щойно у 1997 році.
А тепер коротко про головне.
Звичайно, можна до безкінечності сперечатися про нюанси стилю розписів знаменитої каплиці, про візантійські впливи, зрештою, про авторів видатних розписів. Але що цікаво: російські і частково польські джерела найчастіше говорять про грецьку бригаду майстрів, українські — про українську (називають навіть конкретне ім’я — майстер Андрій Русин з Волині із учнями).
А ми ж хіба не українське, ще й незамулене, джерело?
Та отож.
Усі фото
