Троїцька церква та дзвіниця (васильківська група)1750 рік(дзвіниця нині в Переяславському музеї просто неба)
Долина Росі — справжній клондайк традиційних наддніпрянських церков. Колись ми навіть склали прочанський маршрут «Дерев’яними храмами Поросся», та жодного інтересу до нього (за винятком власних парафіян) не відчули. А дарма. Місця тут красивезні, а цікаві церкви трапляються ледь не в кожному селі.
Троїцькій церкві поталанило менше, ніж її власній дзвіниці. Останню ще у 1970-х перемістили до Переяславського музею просто неба, де вона радує око й понині. Споруда чудово доглянута і, очевидно, є єдиною збереженою дзвіницею «галерейного» типу, зафіксованого на малюнках Де ля Фліза в багатьох селах Київщини.
Натомість церква знемагає у пластиковому коконі. Дерев’яну шалівку ми уздріли тільки на фасадах двох пізніших приділів — мабуть, вандали трохи прорахувалися в матеріалах. Що ж, справа наживна. До того ж пластик місцями вже побито градом чи якимись естетами (на жаль, не нами) і скоро все можна буде замінити на ще красивіший «обладунок». Горе переможеним… Втім, якщо добряче примружитися і відійти від храму подалі, метрів на триста, можна уявити, яким усе було до «наукової реставрації».
І все ж не втрачаймо оптимізму. Стукаймо в усі пам’яткоохоронні двері і не забуваймо молити справжнього, а не тимчасового Господаря храму, щоби пластику не стачило і на інтер’єри. І щоб прекрасний іконостас кінця ХVІІІ століття не було спотворено татаро-монголами третього тисячоліття…
Усі фото
