«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Рут. • 1 Сам. • 2 Сам. • 1 Цар. • 2 Цар. • 1 Хр. • 2 Хр. • Езд. • Неем. • Ест.
• Йов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн.
• Іс. • Єр. • Плач. • Єз.
• Дан. • Ос. • Йоіл. • Ам. • Овд. • Йона. • Мих. • Наум. • Ав. • Соф. • Ог. • Зах. • Мал.
• Мт. • Мк. • Лк. • Ів. • Дії.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ів. • 2 Ів. • 3 Ів. • Юд.
• Об.

Глава 1 ↑

¹

• Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:

²

• Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.

³

• Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама.

⁴

• А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона.

⁵

• Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.

⁶

• А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.

⁷

• Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа.

⁸

• Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію.

⁹

• Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію.

¹⁰

• А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію.

¹¹

• Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.

¹²

• А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля.

¹³

• Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора.

¹⁴

• Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда.

¹⁵

• Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова.

¹⁶

• А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.

¹⁷

• А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.

¹⁸

• Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.

¹⁹

• А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.

²⁰

• Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.

²¹

• І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

²²

• А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:

²³

• Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.

²⁴

• Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.

²⁵

І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

Глава 2 ↑

¹

• Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,

²

• і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

³

• І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.

⁴

• І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?

⁵

• Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:

⁶

• І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

⁷

• Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря.

⁸

• І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

⁹

• Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.

¹⁰

• А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.

¹¹

• І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір“ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

¹²

• А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

¹³

• Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.

¹⁴

• І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.

¹⁵

• І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.

¹⁶

• Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.

¹⁷

• Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:

¹⁸

• Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх…

¹⁹

• Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:

²⁰

• Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.

²¹

• І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.

²²

• Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.

²³

А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

Глава 3 ↑

¹

• Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,

²

• та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!

³

• Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!

⁴

• Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий.

⁵

• Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,

⁶

• і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.

⁷

• Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?

⁸

• Отож, учиніть гідний плід покаяння!

⁹

• І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!

¹⁰

• Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.

¹¹

• Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.

¹²

• У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.

¹³

• Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.

¹⁴

• Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?

¹⁵

• А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.

¹⁶

• І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.

¹⁷

І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

Глава 4 ↑

¹

• Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.

²

• І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.

³

• І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!

⁴

• А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.

⁵

• Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,

⁶

• та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.

⁷

• Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!

⁸

• Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,

⁹

• та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!

¹⁰

• Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

¹¹

• Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.

¹²

• Як довідавсь Ісус, що Івана ув’язнено, перейшов у Галілею.

¹³

• І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,

¹⁴

• щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

¹⁵

• Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!

¹⁶

• Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.

¹⁷

• Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

¹⁸

• Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.

¹⁹

• І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!

²⁰

• І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.

²¹

• І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.

²²

• Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.

²³

• І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.

²⁴

• А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.

²⁵

І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.

Глава 5 ↑

¹

• І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.

²

• І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

³

• Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.

⁴

• Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

⁵

• Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

⁶

• Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

⁷

• Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

⁸

• Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

⁹

• Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

¹⁰

• Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

¹¹

• Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

¹²

• Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

¹³

• Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.

¹⁴

• Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

¹⁵

• І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

¹⁶

• Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.

¹⁷

• Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.

¹⁸

• Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.

¹⁹

• Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.

²⁰

• Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

²¹

• Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові.

²²

• А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.

²³

• Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,

²⁴

• залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.

²⁵

• Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в’язниці не вкинули.

²⁶

• Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!

²⁷

• Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.

²⁸

• А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.

²⁹

• Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

³⁰

• І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

³¹

• Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.

³²

• А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.

³³

• Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.

³⁴

• А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;

³⁵

• ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

³⁶

• не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

³⁷

• Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

³⁸

• Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.

³⁹

• А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.

⁴⁰

• А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.

⁴¹

• А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.

⁴²

• Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.

⁴³

• Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.

⁴⁴

• А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

⁴⁵

• щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

⁴⁶

• Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?

⁴⁷

• І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?

⁴⁸

Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

Глава 6↑

¹

• Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

²

• Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

³

• А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

⁴

• щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

⁵

• А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

⁶

• А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

⁷

• А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.

⁸

• Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

⁹

• Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє,

¹⁰

• нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

¹¹

• Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.

¹²

• І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

¹³

• І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

¹⁴

• Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.

¹⁵

• А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.

¹⁶

• А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

¹⁷

• А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,

¹⁸

• щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

¹⁹

• Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.

²⁰

• Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.

²¹

• Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

²²

• Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

²³

• А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!

²⁴

• Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

²⁵

• Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?

²⁶

• Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?

²⁷

• Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

²⁸

• І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.

²⁹

• А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

³⁰

• І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

³¹

• Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?

³²

• Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

³³

• Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.

³⁴

Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

Глава 7↑

¹

• Не судіть, щоб і вас не судили;

²

• бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.

³

• І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

⁴

• Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?

⁵

• Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

⁶

• Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас…

⁷

• Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

⁸

• бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

⁹

• Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

¹⁰

• Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?

¹¹

• Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!

¹²

• Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.

¹³

• Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.

¹⁴

• Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!

¹⁵

• Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.

¹⁶

• По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?

¹⁷

• Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі.

¹⁸

• Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.

¹⁹

• Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається.

²⁰

• Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

²¹

• Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

²²

• Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?

²³

• І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

²⁴

• Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.

²⁵

• І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований.

²⁶

• А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску.

²⁷

• І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!

²⁸

• І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його.

²⁹

Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

Глава 8 ↑

¹

• А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.

²

• І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!

³

• А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.

⁴

• І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.

⁵

• А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,

⁶

• кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.

⁷

• Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.

⁸

• А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!

⁹

• Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.

¹⁰

• Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

¹¹

• Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

¹²

• Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!…

¹³

• І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.

¹⁴

• Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

¹⁵

• І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… І встала вона, та й Йому прислуговувала!

¹⁶

• А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,

¹⁷

• щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.

¹⁸

• А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.

¹⁹

• І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!

²⁰

• Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити…

²¹

• А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.

²²

• А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!

²³

• І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.

²⁴

• І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав…

²⁵

• І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!

²⁶

• А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…

²⁷

• А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?

²⁸

• І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.

²⁹

• І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?

³⁰

• А оподаль від них пасся гурт великий свиней.

³¹

• І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.

³²

• А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.

³³

• Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.

³⁴

І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..

Глава 9 ↑

¹

• І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

²

• І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!

³

• І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.

⁴

• Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?

⁵

• Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?

⁶

• Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

⁷

• Той устав і пішов у свій дім.

⁸

• А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!…

⁹

• А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

¹⁰

• І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.

¹¹

• Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?

¹²

• А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!

¹³

• Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

¹⁴

• Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?

¹⁵

• Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.

¹⁶

• До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.

¹⁷

• І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

¹⁸

• Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.

¹⁹

• І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.

²⁰

• І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.

²¹

• Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.

²²

• Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.

²³

• А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,

²⁴

• то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.

²⁵

• А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!

²⁶

• І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

²⁷

• Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!

²⁸

• І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.

²⁹

• Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!

³⁰

• І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!

³¹

• А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

³²

• Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

³³

• І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!

³⁴

• Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.

³⁵

• І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.

³⁶

• А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.

³⁷

• Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;

³⁸

тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.

Глава 10↑

¹

• І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.

²

• А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;

³

• Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;

⁴

• Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.

⁵

• Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,

⁶

• але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.

⁷

• А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.

⁸

• Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.

⁹

• Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів,

¹⁰

• ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.

¹¹

• А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.

¹²

• А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!

¹³

• І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.

¹⁴

• А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.

¹⁵

• Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!

¹⁶

• Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

¹⁷

• Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.

¹⁸

• І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам.

¹⁹

• А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,

²⁰

• бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.

²¹

• І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають.

²²

• І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.

²³

• А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

²⁴

• Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.

²⁵

• Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його!

²⁶

• Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.

²⁷

• Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.

²⁸

• І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.

²⁹

• Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.

³⁰

• А вам і волосся все на голові пораховано.

³¹

• Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.

³²

• Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.

³³

• Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.

³⁴

• Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.

³⁵

• Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір“ю, і невістку з свекрухою її.

³⁶

• І: вороги чоловікові домашні його!

³⁷

• Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.

³⁸

• І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.

³⁹

• Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.

⁴⁰

• Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

⁴¹

• Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.

⁴²

І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.

Глава 11↑

¹

• І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

²

• Прочувши ж Іван у в’язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,

³

• щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

⁴

• Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:

⁵

• Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина…

⁶

• І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

⁷

• Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

⁸

• Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м’яке, по палатах царських.

⁹

• По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.

¹⁰

• Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

¹¹

• Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!

¹²

• Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.

¹³

• Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.

¹⁴

• Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.

¹⁵

• Хто має вуха, нехай слухає!

¹⁶

• До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

¹⁷

• і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви…

¹⁸

• Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.

¹⁹

• Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.

²⁰

• Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

²¹

• Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.

²²

• Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

²³

• А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

²⁴

• Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!…

²⁵

• Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

²⁶

• Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

²⁷

• Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

²⁸

• Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

²⁹

• Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.

³⁰

Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

Глава 12↑

¹

• Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

²

• Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу…

³

• А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

⁴

• Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?

⁵

• Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони?

⁶

• А Я вам кажу, що тут Більший, як храм!

⁷

• Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних…

⁸

• Бо Син Людський Господь і суботі!

⁹

• І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.

¹⁰

• І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?

¹¹

• А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?

¹²

• А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!

¹³

• І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга…

¹⁴

• Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?…

¹⁵

• А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.

¹⁶

• А Він наказав їм суворо Його не виявляти,

¹⁷

• щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

¹⁸

• Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.

¹⁹

• Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.

²⁰

• Він очеретини надломленої не доломить, і ?нота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги…

²¹

• І погани надіятись будуть на Ймення Його!

²²

• Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.

²³

• І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?

²⁴

• Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.

²⁵

• А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.

²⁶

• І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?

²⁷

• І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.

²⁸

• А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.

²⁹

• Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.

³⁰

• Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає.

³¹

• Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!

³²

• І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!

³³

• Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!

³⁴

• Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.

³⁵

• Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.

³⁶

• Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!

³⁷

• Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

³⁸

• Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе.

³⁹

• А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.

⁴⁰

• Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.

⁴¹

• Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!

⁴²

• Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!

⁴³

• А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.

⁴⁴

• Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.

⁴⁵

• Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше… Так буде й лукавому родові цьому!

⁴⁶

• Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.

⁴⁷

• І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.

⁴⁸

• А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?

⁴⁹

• І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!

⁵⁰

Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!

Глава 13↑

¹

• Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

²

• І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

³

• І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

⁴

• І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

⁵

• Другі ж упали на ?рунт кам’янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

⁶

• а як сонце зійшло, то зів’яли, і коріння не мавши, посохли.

⁷

• А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

⁸

• Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

⁹

• Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

¹⁰

• І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

¹¹

• А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

¹²

• Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

¹³

• Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

¹⁴

• І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите…

¹⁵

• Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

¹⁶

• Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

¹⁷

• Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

¹⁸

• Послухайте ж притчу про сіяча.

¹⁹

• До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

²⁰

• А посіяне на кам’янистому ?рунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

²¹

• але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

²²

• А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

²³

• А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

²⁴

• Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

²⁵

• А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

²⁶

• А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

²⁷

• І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

²⁸

• А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

²⁹

• Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

³⁰

• Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

³¹

• Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

³²

• Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

³³

• Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

³⁴

• Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

³⁵

• щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

³⁶

• Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

³⁷

• А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

³⁸

• а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

³⁹

• а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

⁴⁰

• І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

⁴¹

• Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

⁴²

• і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

⁴³

• Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

⁴⁴

• Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

⁴⁵

• Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

⁴⁶

• а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

⁴⁷

• Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

⁴⁸

• Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

⁴⁹

• Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

⁵⁰

• і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

⁵¹

• Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

⁵²

• І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

⁵³

• І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

⁵⁴

• І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

⁵⁵

• Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

⁵⁶

• І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

⁵⁷

• І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

⁵⁸

І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

Глава 14↑

¹

• Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,

²

• і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним…

³

• Бо Ірод схопив був Івана, і зв’язав його, і посадив у в’язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

⁴

• Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!

⁵

• І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

⁶

• А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.

⁷

• Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

⁸

• А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!…

⁹

• І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

¹⁰

• І послав стяти Івана в в’язниці.

¹¹

• І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері…

¹²

• А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

¹³

• Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.

¹⁴

• І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

¹⁵

• А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

¹⁶

• А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

¹⁷

• Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п’ятеро хліба й дві рибі.

¹⁸

• А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.

¹⁹

• І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п’ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

²⁰

• І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів…

²¹

• °дців же було мужа тисяч із п’ять, крім жінок і дітей.

²²

• І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.

²³

• Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.

²⁴

• А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.

²⁵

• А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.

²⁶

• Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали…

²⁷

• А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!

²⁸

• Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.

²⁹

• А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

³⁰

• Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!…

³¹

• І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?

³²

• Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.

³³

• А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

³⁴

• Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.

³⁵

• А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.

³⁶

І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.

Глава 15↑

¹

• Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

²

• Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

³

• А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

⁴

• Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

⁵

• А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

⁶

• то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

⁷

• Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

⁸

• Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

⁹

• Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей…

¹⁰

• І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

¹¹

• Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

¹²

• Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

¹³

• А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

¹⁴

• Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…

¹⁵

• А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

¹⁶

• А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

¹⁷

• Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

¹⁸

• Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

¹⁹

• Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

²⁰

• Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

²¹

• І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

²²

• І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

²³

• А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

²⁴

• А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…

²⁵

• А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

²⁶

• А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…

²⁷

• Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

²⁸

• Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

²⁹

• І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

³⁰

• І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

³¹

• А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

³²

• А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

³³

• А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

³⁴

• А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

³⁵

• І Він ізвелів на землі посідати народові.

³⁶

• І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

³⁷

• І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних…

³⁸

• °дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

³⁹

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

Глава 16↑

¹

• І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.

²

• А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.

³

• А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!

⁴

• Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.

⁵

• А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.

⁶

• Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!

⁷

• Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.

⁸

• А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?

⁹

• Чи ж ви ще не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?

¹⁰

• Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?

¹¹

• Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!

¹²

• Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.

¹³

• Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?

¹⁴

• Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.

¹⁵

• Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?

¹⁶

• А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!

¹⁷

• А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.

¹⁸

• І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.

¹⁹

• І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!

²⁰

• Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.

²¹

• Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.

²²

• І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!

²³

• А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!

²⁴

• Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.

²⁵

• Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.

²⁶

• Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?

²⁷

• Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.

²⁸

Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.

Глава 17↑

¹

• А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.

²

• І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.

³

• І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.

⁴

• І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.

⁵

• Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!

⁶

• А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно…

⁷

• А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!

⁸

• Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.

⁹

• А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

¹⁰

• І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

¹¹

• А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує.

¹²

• Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них.

¹³

• Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.

¹⁴

• І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним,

¹⁵

• і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.

¹⁶

• Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його.

¹⁷

• А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!

¹⁸

• Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!

¹⁹

• Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати?

²⁰

• А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!

²¹

• Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом.

²²

• Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук,

²³

• і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились…

²⁴

• Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?

²⁵

• Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?

²⁶

• А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини!

²⁷

Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе…

Глава 18↑

¹

• Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?

²

• Він же дитину покликав, і поставив її серед них,

³

• та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!

⁴

• Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.

⁵

• І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

⁶

• Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині…

⁷

• Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!

⁸

• Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.

⁹

• І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.

¹⁰

• Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

¹¹

• Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.

¹²

• Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев’ятдесятьох і дев’ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?

¹³

• І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох незаблудлих.

¹⁴

• Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.

¹⁵

• А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

¹⁶

• А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

¹⁷

• А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!

¹⁸

• Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі.

¹⁹

• Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!

²⁰

• Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них.

²¹

• Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?

²²

• Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!

²³

• Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.

²⁴

• Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.

²⁵

• А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.

²⁶

• Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!

²⁷

• І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.

²⁸

• А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!

²⁹

• А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!

³⁰

• Та той не схотів, а пішов і всадив до в’язниці його, аж поки він боргу не верне.

³¹

• Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.

³²

• Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

³³

• Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

³⁴

• І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

³⁵

Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

Глава 19↑

¹

• І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.

²

• А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.

³

• І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?

⁴

• А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?

⁵

• І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,

⁶

• тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!

⁷

• Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?

⁸

• Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.

⁹

• А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.

¹⁰

• Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.

¹¹

• А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.

¹²

• Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

¹³

• Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.

¹⁴

• Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.

¹⁵

• І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.

¹⁶

• І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?

¹⁷

• Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.

¹⁸

• Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.

¹⁹

• Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

²⁰

• Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?

²¹

• Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.

²²

• Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.

²³

• Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

²⁴

• Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!

²⁵

• Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?

²⁶

• А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

²⁷

• Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?

²⁸

• А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.

²⁹

• І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.

³⁰

І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.

Глава 20↑

¹

• Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

²

• Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

³

• А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

⁴

• та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

⁵

• Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев’ятій, і те саме зробив.

⁶

• А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

⁷

• Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

⁸

• Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

⁹

• І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

¹⁰

• Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.

¹¹

• А взявши, вони почали нарікати на господаря,

¹²

• кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту…

¹³

• А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

¹⁴

• Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

¹⁵

• Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

¹⁶

• Отак будуть останні першими, а перші останніми!

¹⁷

• Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

¹⁸

• Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його…

¹⁹

• І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп’яття, але третього дня Він воскресне!

²⁰

• Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

²¹

• А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

²²

• А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

²³

• Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

²⁴

• Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

²⁵

• А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

²⁶

• Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

²⁷

• А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

²⁸

• Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

²⁹

• Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

³⁰

• І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

³¹

• Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

³²

• Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

³³

• Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

³⁴

І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Глава 21↑

¹

• А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

²

• до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх.

³

• А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

⁴

• А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

⁵

• Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під’яремної сина.

⁶

• А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

⁷

• Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

⁸

• І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

⁹

• А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!

¹⁰

• А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

¹¹

• А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

¹²

• Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.

¹³

• І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.

¹⁴

• І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.

¹⁵

• А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

¹⁶

• та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

¹⁷

• І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

¹⁸

• А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

¹⁹

• І побачив Він при дорозі одне фі?ове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фі?ове дерево зараз усохло.

²⁰

• А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фі?ове дерево!…

²¹

• Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фі?овим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!

²²

• І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

²³

• А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

²⁴

• Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.

²⁵

• Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?

²⁶

• А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

²⁷

• І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

²⁸

• А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!

²⁹

• А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.

³⁰

• І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.

³¹

• Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

³²

• Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

³³

• Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

³⁴

• Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

³⁵

• Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.

³⁶

• Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

³⁷

• Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

³⁸

• Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

³⁹

• І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

⁴⁰

• Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?

⁴¹

• Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

⁴²

• Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

⁴³

• Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

⁴⁴

• І хто впаде на цей камінь розіб’ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

⁴⁵

• А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

⁴⁶

І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Глава 22↑

¹

• А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

²

• Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

³

• І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

⁴

• Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

⁵

• Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

⁶

• А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

⁷

• І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

⁸

• Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

⁹

• Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

¹⁰

• І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

¹¹

• Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

¹²

• та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

¹³

• Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів…

¹⁴

• Бо багато покликаних, та вибраних мало.

¹⁵

• Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

¹⁶

• І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

¹⁷

• Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

¹⁸

• А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

¹⁹

• Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

²⁰

• А Він каже до них: Чий це образ і напис?

²¹

• Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

²²

• А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

²³

• Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

²⁴

• та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

²⁵

• Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і , не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

²⁶

• Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

²⁷

• А по всіх вмерла й жінка.

²⁸

• Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

²⁹

• Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

³⁰

• Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

³¹

• А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

³²

• Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

³³

• А народ, чувши це, дивувався науці Його.

³⁴

• Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

³⁵

• І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

³⁶

• Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

³⁷

• Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

³⁸

• Це найбільша й найперша заповідь.

³⁹

• А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

⁴⁰

• На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

⁴¹

• Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

⁴²

• і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

⁴³

• Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

⁴⁴

• Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

⁴⁵

• Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

⁴⁶

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова… І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Глава 23↑

¹

• Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,

²

• і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.

³

• Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!

⁴

• Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити…

⁵

• Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.

⁶

• І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,

⁷

• і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

⁸

• А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.

⁹

• І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.

¹⁰

• І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.

¹¹

• Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!

¹²

• Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.

¹³

• Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!

¹⁴

• Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!

¹⁵

• Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!

¹⁶

• Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.

¹⁷

• Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?

¹⁸

• І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий.

¹⁹

• Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?

²⁰

• Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому.

²¹

• І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.

²²

• І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.

²³

• Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.

²⁴

• Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!

²⁵

• Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!

²⁶

• Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!

²⁷

• Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!

²⁸

• Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!

²⁹

• Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам’ятники,

³⁰

• та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.

³¹

• Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.

³²

• Доповніть і ви міру провини ваших батьків!

³³

• О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?

³⁴

• І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.

³⁵

• Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!

³⁶

• Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!

³⁷

• Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

³⁸

• Ось ваш дім залишається порожній для вас!

³⁹

Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!

Глава 24↑

¹

• І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові.

²

• Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!…

³

• Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?

⁴

• Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів!

⁵

• Бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох.

⁶

• Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.

⁷

• Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.

⁸

• А все це початок терпінь породільних.

⁹

• На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.

¹⁰

• І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.

¹¹

• Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.

¹²

• І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.

¹³

• А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

¹⁴

• І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!

¹⁵

• Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє,

¹⁶

• тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.

¹⁷

• Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого.

¹⁸

• І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.

¹⁹

• Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих!

²⁰

• Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.

²¹

• Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.

²²

• І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.

²³

• Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри.

²⁴

• Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних.

²⁵

• Оце Я наперед вам сказав.

²⁶

• А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте!

²⁷

• Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.

²⁸

• Бо де труп, там зберуться орли.

²⁹

• І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.

³⁰

• І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою.

³¹

• І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його.

³²

• Від дерева ж фі?ового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.

³³

• Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима!

³⁴

• Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться.

³⁵

• Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!

³⁶

• А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.

³⁷

• Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.

³⁸

• Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,

³⁹

• і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.

⁴⁰

• Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться.

⁴¹

• Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться.

⁴²

• Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш.

⁴³

• Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.

⁴⁴

• Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!

⁴⁵

• Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них?

⁴⁶

• Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!

⁴⁷

• Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його.

⁴⁸

• А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти,

⁴⁹

• і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п’яницями,

⁵⁰

• то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.

⁵¹

І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!

Глава 25↑

¹

• Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.

²

• П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі.

³

• Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.

⁴

• А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.

⁵

• А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.

⁶

• А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!

⁷

• Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.

⁸

• Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.

⁹

• Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.

¹⁰

• І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.

¹¹

• А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!

¹²

• Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!

¹³

• Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!

¹⁴

• Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

¹⁵

• І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.

¹⁶

• А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п’ять інших талантів.

¹⁷

• Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.

¹⁸

• А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.

¹⁹

• По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.

²⁰

• І прийшов той, що взяв п’ять талантів, приніс іще п’ять талантів і сказав: Пане мій, п’ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п’ять талантів.

²¹

• Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

²²

• Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.

²³

• казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

²⁴

• Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

²⁵

• І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє…

²⁶

• І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

²⁷

• Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.

²⁸

• Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.

²⁹

• Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

³⁰

• А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!

³¹

• Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.

³²

• І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

³³

• І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.

³⁴

• Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.

³⁵

• Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.

³⁶

• Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене.

³⁷

• Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?

³⁸

• Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?

³⁹

• Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли?

⁴⁰

• Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.

⁴¹

• Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.

⁴²

• Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,

⁴³

• мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не відвідали ви.

⁴⁴

• Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі?

⁴⁵

• Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!

⁴⁶

І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

Глава 26↑

¹

• І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

²

• Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття.

³

• Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

⁴

• і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

⁵

• І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

⁶

• Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

⁷

• підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

⁸

• Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

⁹

• Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

¹⁰

• Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

¹¹

• Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

¹²

• Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

¹³

• Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

¹⁴

• Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

¹⁵

• і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.

¹⁶

• І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

¹⁷

• А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

¹⁸

• А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

¹⁹

• І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

²⁰

• А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

²¹

• І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене…

²²

• А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?

²³

• А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

²⁴

• Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

²⁵

• Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав…

²⁶

• Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

²⁷

• А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

²⁸

• бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

²⁹

• Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

³⁰

• А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

³¹

• Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

³²

• По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

³³

• А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.

³⁴

• Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене…

³⁵

• Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.

³⁶

• Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.

³⁷

• І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.

³⁸

• Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною…

³⁹

• І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…

⁴⁰

• І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?…

⁴¹

• Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

⁴²

• Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

⁴³

• І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

⁴⁴

• І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

⁴⁵

• Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський…

⁴⁶

• Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

⁴⁷

• І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

⁴⁸

• А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

⁴⁹

• І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

⁵⁰

• Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

⁵¹

• А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

⁵²

• Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

⁵³

• Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти ле?іонів Анголів?

⁵⁴

• Але як має збутись Писання, що так статися мусить?

⁵⁵

• Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.

⁵⁶

• Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали…

⁵⁷

• А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

⁵⁸

• Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.

⁵⁹

• А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

⁶⁰

• і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з’явилися двоє,

⁶¹

• і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.

⁶²

• Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?

⁶³

• Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?

⁶⁴

• Промовляє до нього Ісус: Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

⁶⁵

• Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!

⁶⁶

• Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!

⁶⁷

• Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,

⁶⁸

• і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?…

⁶⁹

• А Петро перед домом сидів на подвір“ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!

⁷⁰

• А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш…

⁷¹

• А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!

⁷²

• І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!…

⁷³

• Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.

⁷⁴

• Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї…

⁷⁵

І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…

Глава 27↑

¹

• А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

²

• І, зв’язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

³

• Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,

⁴

• та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам…

⁵

• І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився…

⁶

• А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.

⁷

• А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,

⁸

• чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.

⁹

• Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

¹⁰

• і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

¹¹

• Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

¹²

• Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.

¹³

• Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?

¹⁴

• А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.

¹⁵

• Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в’язня одного, котрого хотіли вони.

¹⁶

• Був тоді в’язень відомий, що звався Варавва.

¹⁷

• І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?

¹⁸

• Бо він знав, що Його через заздрощі видали.

¹⁹

• Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього…

²⁰

• А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.

²¹

• Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.

²²

• Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп’ятий буде!…

²³

• А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп’ятий буде!

²⁴

• І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите…

²⁵

• А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!…

²⁶

• Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп’ятий був.

²⁷

• Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

²⁸

• І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

²⁹

• І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

³⁰

• І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били…

³¹

• А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп’яття.

³²

• А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

³³

• І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

³⁴

• дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

³⁵

• А розп’явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

³⁶

• І, посідавши, стерегли Його там.

³⁷

• І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

³⁸

• Тоді розп’ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

³⁹

• А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,

⁴⁰

• і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

⁴¹

• Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

⁴²

• Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

⁴³

• Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий…

⁴⁴

• Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп’яті.

⁴⁵

• А від години шостої аж до години дев’ятої темрява сталась по цілій землі!

⁴⁶

• А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?…

⁴⁷

• Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

⁴⁸

• А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

⁴⁹

• Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

⁵⁰

• А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав…

⁵¹

• І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,

⁵²

• і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,

⁵³

• а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із’явились.

⁵⁴

• А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

⁵⁵

• Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.

⁵⁶

• Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

⁵⁷

• А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім’я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

⁵⁸

• Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

⁵⁹

• І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

⁶⁰

• і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

⁶¹

• Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.

⁶²

• А наступного дня, що за п’ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

⁶³

• і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.

⁶⁴

• Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу…

⁶⁵

• Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.

⁶⁶

І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.

Глава 28↑

¹

• Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.

²

• І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.

³

• Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.

⁴

• І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.

⁵

• А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте.

⁶

• Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він.

⁷

• Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!

⁸

• І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити.

⁹

• Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі.

¹⁰

• Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!

¹¹

• Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось.

¹²

• І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків,

¹³

• і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали.

¹⁴

• Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас.

¹⁵

• І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.

¹⁶

• Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус.

¹⁷

• І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався.

¹⁸

• А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.

¹⁹

• Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,

²⁰

навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.

Книга пророка Малахії | До початку | Євангеліє від Марка »

Ім'я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.

Повідомити поштою про нові відгуки. Ви можете також підписатися на відгуки без коментування.

Δ