Собор Української Православної Церкви 1-3 листопада 1991 року
митрополита Київського і всієї України
ФІЛАРЕТА на відкритті Собору
Української Православної Церкви
1 листопада 1991 року
преосвященства, дорогі учасники Собору!
З волі Божої, в ім’я святої Тройці — Отця, Сина і Святого Духа, спонукувані турботою про спасіння душ довіреної нам усеукраїнської пастви, ми зібралися в Києво-Печерській лаврі в храмі преподобних Антонія і Феодосія на Собор Української Православної Церкви, щоб обговорити її насущні проблеми.
На Помісний Собор прибув увесь український єпископат, прибули делегати від 22 єпархій в особі кліриків і мирян, обраних на єпархіальних зборах, представники 32 монастирів, у тому числі Києво-Печерської і Почаївської лавр, а також представники Київської, Одеської і Волинської семінарій.
Минув рік після того, як архиєрейський Собор Російської Православної Церкви дарував Українській Православній Церкві самостійність і незалежність в управлінні. Це важливе рішення дало позитивні результати для нашої Церкви. Насамперед воно сприяло збереженню єдності нашої пастви і перешкоджало поширенню розколу в Україні.
Українська Православна Церква здійснює своє служіння в нових історичних умовах. Відносини між Церквою і державою розвиваються на якісно іншій основі, сприятливій для християнського служіння. Однак позитивні процеси, що відбуваються усередині, дуже складні.
Україна сьогодні переживає відповідальний період свого історичного становлення в якості незалежної держави. І Українська Православна Церква, виконуючи свою спасительну місію, підтримує загальнонаціональне відродження свого народу, сприяє його духовному очищенню.
Ми повинні сприяти зміцненню єдності православ’я в Україні, встановленню миру між різними віросповіданнями, формуванню в суспільстві атмосфери терпимості, взаєморозуміння і співробітництва у творенні української держави і особливо — у справах милосердя, духовно-морального і національного відродження.
Державна незалежність України ставить перед нами питання про утворення незалежної Православної Церкви в Україні. В даний час ми є самостійною і незалежною Церквою, але наша незалежність неповна. В умовах нової державної структури виникає небезпека подальшого поширення автокефального розколу в Україні.
Всі ці чинники спонукали Священний Синод прийняти рішення про скликання Собору Української Православної Церкви для обговорення питання про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви.
Але ми не можемо оголосити самочинну автокефалію. Ми підемо канонічним шляхом. А це значить, що нам треба звернутися до Матері-Церкви з проханням про дарування Українській Православній Церкві повної незалежності з тим, щоб вона, після визнання її Східними Патріархами й усіма Помісними Церквами, стала рівною їм Помісною Церквою.
Дякуємо Богу за Його милість до нашої святої Церкви і віримо, що нашими загальними молитвами Господь зміцнить усіх нас, учасників цього Освяченого Собору, в однодумності й мирі звершити наступне діяння. Хай спочине на нас «Дух Господній, дух премудрості і розуму, дух згоди і міцності, дух ведення і благочестя» (Іс. 11, 2).
Собор Української Православної Церкви оголошую відкритим.
