«Наша Парафія»

• Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА 2001/2002 р.
• Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА 2002 р.
• Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА 2002/2003 р.

Різдвяне послання
Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!

Рік тому християнський світ відзначив 2000-ліття Різдва Христового. Здавалося б, усвідомивши значення народження Сина Божого на землі від Пресвятої Діви, християни повинні з більшою надією дивитися у майбутнє. Але відомі події у Сполучених Штатах викликали страх і невпевненість у завтрашньому дні у певної частини людей в Америці та Європі. Чи є підстави для такого­ сумніву? Звичайно, є! Але тільки для тих християн, які перестали бути світлом світу і сіллю землі (Див.: Мф. 5, 13-14). Якщо сіль втрачає свою якість, то, за словами Христа Спасителя, її викидають на потоптання.

Ці так звані християни поставили в центр історичного процесу не Бога, а людину; науково-технічний прогрес, а не Царство Боже; матеріальні, а не духовні цінності. Різдво Христове нагадує нам, що в центрі історії є Бог. Він із небуття створив світ, Він же і промишляє над ним.

Під час різдвяного богослужіння ми часто чуємо церковний піснеспів: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!» Що означають ці слова? Вони свідчать про те, що з безмежної любові до людей, щоб спасти нас від гріха і смерті, величний Бог принизив Себе і став смиренною людиною.

Якщо з нами Бог, то чого нам боятися? Для віруючих не страшні ні смерть, ні її причина — гріх, бо Син Божий для того і народився, щоб Своєю смертю і воскресінням подолати смерть, заснувати Церкву і дати нам, людям, благодатну силу і можливість визволятись і очищатись від гріха. Ісус Христос приніс на землю Царство Боже, яке тому і називається Божим, що його центром є Бог. Для тих християн, у чиїх серцях існує Царство Боже, не страшні ніякі світові катаклізми і потрясіння, бо з ними Всемогутній Бог. Хто хоче бути впевненим у майбутньому,­ той повинен триматися рукою за ризу Божу. І Бог такого християнина не посоромить і захистить від усякого зла.

Християнином є тільки та людина, яка приймає Христа як абсолютну Істину і Правду, як єдиного Бога-Творця і Бога-Спасителя. Ми рішуче відкидаємо усяку спробу поставити Ісуса Христа хоч би й на почесне місце, але все ж у ряд інших «засновників релігій» або «великих вчителів людства». Християнство стоїть перед нами у всій своїй виключності і непорівнянності. Воно ні в якому разі не може розглядатися як одна зі світових ре­лігій. Християнство є релігією, відкритою Самим Богом, а не заснованою людиною, якою б вона не була великою.­

Тримаючи високо прапор християнства, ми не відкидаємо інші релігії, які існують у сучасному світі. Ми цінуємо в них усе те, що не протирічить християнству, тобто те добро, яке сучасною мовою називається загальнолюдськими цінностями.

Церква Христова святкує Різдво Христове, щоб нагадати християнам, які втрачають надію у цьому світі, що Бог не залишив людство на самоті зі злом. Для того, щоб бути впевненим у земному житті, мати міцну надію, треба кожній людині духовно відродитися у приватному житті. Моральне оздоровлення суспільства через окрему людину є місією Церкви. Соціальне служіння має важливе значення, але набагато важливішим є духовне відродження. Недаремно Христос Спаситель сказав: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6, 33), тобто турбуйтеся насамперед про духовні цінності, а матеріальні будуть наслідком вашого духовного життя.

Церква закликає своїх послідовників до активної участі у суспільному житті, але при цьому до такої участі, яка б ґрунтувалася на засадах християнської моралі. Це означає також, що християнство повинно давати відпо­відь на сучасні проблеми.

Українська держава існує уже десять років. У неї ще багато проблем, однією із них є проблема розділеного православ’я. Для консолідації суспільства, для утвердження незалежності України потрібна єдина помісна православна Церква. Коли ми говоримо про помісну Церкву, ми маємо на увазі автокефальну, тобто повністю незалежну, а не автономну Церкву, яка є лише частково незалежною. Церковна автономія, як і будь-яка автономія, утверджується для збереження влади центру. Незважаючи на всі труднощі і протидії, віримо, що в Україні буде єдина Українська Православна Церква. Без Української Церкви не буде Української держави, а без Української держави не може бути Української Церкви. Покладаючись на Бога, ми впевнені, що буде і Українська держава, і Українська Церква. Різдво Христове є запорукою нашої надії.

У цей святковий день сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків-українців, розсіяних по всьому світу, які люблять свою Батьківщину і всіляко допомагають утвердженню Української держави. Вітаємо з Різдвом Христовим Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду і її Голову Івана Плюща, Український уряд і Українські Збройні Сили. Нехай Господь наш Ісус Христос, Який народився у Вифлеємській печері, подає їм мудрість, духовні сили вірно служити українському народу.

Прославляючи Різдво Христове, смиренно дякуємо Богові за всі Його благодіяння, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай милість Господня перебуває на нас і на Україні нашій і в грядущому році.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зі всіма нами.

Христос народився, славімо Його!

Різдво Христове
2001/2002 р.

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Ми усвідомлюємо значення Воскресіння Христового всім серцем, всім розумінням і всією своєю істотою лише тоді, коли смерть торкається нашого серця, коли вона обіймає його своїми холодними кліщами. В цих жахливих обставинах Воскресіння Христове заспокоює нашу душу, лікує глибоку рану нашого серця і подає нам надію на життя вічне.

Син Божий для того і зійшов на землю і став людиною, щоб перемогти смерть, бо вона є найстрашнішим і найжахливішим ворогом людства. І коли ми проголошуємо «Христос Воскрес!» або відповідаємо «Воістину воск­рес!», ми навіть до кінця не усвідомлюємо, яку важливу істину сповідуємо.

Вся проповідь апостолів була зосереджена навколо Воскресіння Христового. Вороги Ісуса Христа — юдейські книжники і фарисеї — над усе боялися свідчення про Воскресіння Христове. Недаремно апостол Павло сказав: якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. Всі ми залишаємось у гріхах (Див.: 1 Кор. 15, 14-17).

Воскресіння Христове свідчить, що Бог переміг у людській природі закон смерті. Смерть хоч і продовжує царювати над людством, але не вічно; вона стала тимчасовою. Настане час, коли всі померлі воскреснуть, і душі знову з’єднаються зі своїми тілами. Чи це можливо? Не тільки можливо, але й насправді буде! А хіба можливо, щоб людина сама себе воскресила? Кожен скаже: ні! Але ж Христос воскрес Сам, силою Свого Божества. Так само Він воскресить весь рід людський. Так буде беззаперечно! Бо Ісус Христос засвідчив це Своїм воскресінням. У Бога не може бути неправди, тому що Він — Істина. Сутність нашої віри й полягає саме в тому, щоб довіряти Богу і не довіряти своєму обмеженому розуму; довіряти Ісусу Христу, а не дияволу.

Воскресіння Христове відбулося після голгофських страждань Господа нашого Ісуса Христа, коли Він перетерпів невимовні душевні й фізичні муки. На Голгофі юдеї безрозсудно вигукували: якщо Ти Син Божий, спасись Сам; інших спасав, а Себе не можеш спасти; зійди з хреста, і ми увіруємо в Тебе! Чи не подібне ми чули від безбожників, коли вони, знущаючись над віруючими, руйнували храми Божі, глузували з усього святого і говорили: де ваш Бог? Чому Він не захищає вас?

У Христа Спасителя була Голгофа, але після неї настало воскресіння. У Божої Матері і в апостолів була скорбота, а потім прийшла радість. Подібне відбувається в житті кожного християнина. Християнство — це не вчення про Христа, а спосіб життя. Кожен християнин повинен нести свій хрест і піднятися на свою голгофу. Тоді й він стане співучасником Воскресіння Христового.

Апостол Петро говорить: оскільки ви берете участь у стражданнях Христа, то станете учасниками і Його слави (Див.: 1 Пет. 4, 13). Брати участь у стражданнях Хрис­тових не означає лише співчувати Христу. Співстраждати Христу — значить страждати в житті несправедливо, подібно до Нього і з вірою в Нього. Для того, щоб стати учасником Воскресіння Христового, Його слави і радості, треба спочатку разом з Ним пройти свою голгофу.

Той самий апостол Петро пише у своєму посланні до християн: улюблені, страждань, ніби для вас неприродних, що посилаються вам для випробування, не цурайтеся. Тільки б не постраждав хто з вас як убивця, чи злодій, чи злочинець, або як той, хто зазіхає на чуже; а коли як християнин, то не соромся, а прославляй Бога за таку долю (Див.: 1 Пет. 4, 12-15). Ми повинні не боятися страждань і не впадати у відчай. А коли не вистачає терпіння й сил, треба звертатися по допомогу до Христа Спасителя. Він випробував на Собі людські страждання, тому може допомогти і нам.

За свою тисячолітню історію український народ ­багато страждав — згадаймо хоча б татаро-монгольську навалу. Протягом багатьох століть він терпів усіляке поневолення. Його нищили голодомором, війнами, концтаборами, Сибіром і Соловками. Його мову зневажали, а розвиток української культури гальмували і обмежували. Тепер, після довгих віків поневолення і боротьби, Україна отримала державну незалежність. Після своїх голгофських страждань вона воскресла як держава. Україна поступово визволяється від духовного полону державного атеїзму. Коли на місці зруйнованих церков піднімаються нові величні храми, хіба це не воскресіння? Коли дорогою до храму Божого ідуть діти й молодь, хіба це не свідчить про духовне воскресіння? Тільки той, хто не має духовних очей, не бачить в цьому прояву всемогутності Божої.

У повсякденному житті, навіть у незалежній державі, ми бачимо неправду, насильство над свободою, дарованою Богом, несправедливе збагачення одних за рахунок зубожіння інших. У цій складній ситуації і тяжких обставинах життя Ісус Христос говорить Своїм послідовникам: «У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16, 33). Воскресіння Христове вселяє в нас надію і надає духовну силу перемагати страждання та всілякі види зла. Ми повинні усвідомлювати, що правда Божа завжди перемагає, що ненависть і ворожнеча несумісні з християнською любов’ю, що гріх завжди роз’єднує, а любов об’єднує.

Дорогі браття і сестри! Сердечно вітаю вас, а також наших співвітчизників — українців у діаспорі — із світлоносним святом Воскресіння Христового.

Вітаю зі святом Пасхи Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, уряд, українське військо, всіх християн і весь український народ.

Нехай воскреслий Господь наш Ісус Христос подасть усім нам Свою благодатну поміч на справи добрі. «Святкуючи оновлення життя нашого, — повчає нас св. Григорій Богослов, — оновлюймося і ми духовно! Усе в природі оновлюється — нині весна природна і весна духовна, весна видима і весна невидима. О, якби ми сподобилися її там, духовно змінившись тут, і оновленими перейшли в нове життя в Христі Ісусі, Господі нашому! Йому ж, воскреслому, всяка слава, і честь, і держава, зі Святим Духом, на славу Бога Отця» (Св. Григорій Богослов, Слово 44).

Амінь.

Воістину Христос Воскрес!

Пасха Христова
2002 рік
Київ

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!

Знову настало свято Різдва Христового, і знову ми повертаємося серцем до тієї різдвяної ночі, коли перед здивованими пастухами, які пасли свої отари поблизу Вифлеєма, де у вертепі лежало Боже Немовлятко, з’явився ангел і сповістив їм про священну подію: Я бла­говіщу вам велику радість, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для Вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2, 10-11).

Різдво Христове, яке ми святкуємо, не є тільки на­родною традицією, пов’язаною з колядками, вертепом, різдвяною зіркою, святочними гуляннями та іншими ра­дощами. Різдво Христове — це надзвичайна, незбагнен­на для людського розуму священна подія, яка відбула­ся у певний історичний час. Різдво Христове — не тільки історична подія, це подія космічного значення. Бог-Тво­рець вселенної — зійшов з небес на землю. Це незбаг­ненне приниження Божества, коли Дух з’єднується з матерією, коли Бог стає Немовлям і підпорядковується всім законам розвитку людини. Уявіть собі, що велич­ний Бог, Цар небес, Який Словом сотворив цей прекрас­ний світ, народжується як Людина, і то — не в царських палатах, а у вертепі, куди в непогоду заганяли худобу. Хіба це не є приниженням Бога?! Син Божий настільки смирив Себе, що добровільно прийняв смерть, помер на хресті під крики людського глумління.

Що звело Бога з небес на землю? Любов! Що зму­сило Творця всесвіту ввійти в лоно Пречистої Діви Марії і народитися як Немовля від Свого ж творіння? Любов! Що привело безсмертного Бога до ганебної смерті на хресті? Любов! Св. Іоан, євангеліст і Богослов, свідчить: Так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного» (Ін. 3, 16).

Для чого все це було потрібно Богові? Щоб визво­лити нас від гріха і смерті. Наша природа протестує про­ти смерті; ми не радіємо над гробом померлого, а пла­чемо. Але людина безсила подолати смерть. Ми постійно грішимо, дуже часто йдемо проти голосу совісті. Ми по­рушуємо Заповіді Божі навіть тоді, коли гріх і не подо­бається нам. В той же час усвідомлюємо і відчуваємо, що повністю визволитися від гріха не можемо.

Щоб визволити нас від гріха й смерті, і зійшов Син Божий з небес на землю. Заради цього Він народився від Пречистої Діви Марії. Бо тільки Він єдиний міг спасти нас від незборимого зла.

З’єднавшись з людською природою Син Божий очи­стив її від гріха і подолав смерть. Він став для нас дру­гим Адамом. Перший Адам заразив людську природу гріхом, другий Адам — Христос — очистив и і зробив без­грішною. Перший Адам вніс у наше єство смерть, дру­гий Адам — Христос — подолав смерть, воскресши з мерт­вих. Своїм Воскресінням Він дарував воскресіння і роду людському. Не з своєї волі ми помираємо, і не з своєї волі воскреснемо. До смерті нас довів Адам, але за на­шої участі; а воскресить усіх нас, людей, — Христос Бог.

Можливо це чи ні? Можливо! Чому? Тому що, коли Бог із нічого створив вселенну і привів усе із небуття до буття, то Він може воскресити тіло, що вже існувало, хоч воно й перетворилося на прах. Якщо Бог принизив Себе настільки, що став смиренною людиною, то Він може простити нам і безліч гріхів. Він може чорне зробити білим, як сніг, а грішника — святим.

Що нам для цього потрібно зробити? Народитися від води і Духа Святого. Бо через народження ми не тільки приходимо із небуття до буття, але і з’єднуємося з першим Адамом, з його гріховністю і смертю. А для спасіння нам треба з’єднатися з новим Адамом — Христом. З Христом ми з’єднуємося не через плотське на­родження, а вірою — через духовне народження в Таїнстві хрещення, від води і Духа Святого. Ось чому так важли­во приймати Таїнство хрещення.

Для хрещення потрібна віра. Але яка віра? Виз­нання, що існує Бог? Ні! Такою вірою неможливо з’єднатися з Христом. Подібну віру мають і біси, але вони не спасаються, а тремтять. Потрібна така віра, яку мав Авраам; така віра, яку мали сучасники Ісуса Христа, яких Він зціляв, воскрешав з мертвих, яким прощав гріхи і говорив: віра твоя спасла тебе; така віра, яку мали святі апостоли, мученики, святителі і преподобні отці.

Сутність істинної віри полягає в абсолютній довірі Богу. Як це треба розуміти? Ось як! Бог сказав Адаму і Єві: не їжте плодів із забороненого дерева, бо помрете; а диявол сказав: їжте — станете богами. Перші люди не повірили Богові, а повірили дияволу. Так само чинить багато хто з нас. Господь говорить нам через Біблію, яка є Божественним одкровенням: Я є Бог, і немає іншого бога, крім Мене! А наука каже: нема матеріальних доказів існування Бога. Багато людей Богові не вірять, а науков­цям, тобто людям, вірять. Те ж саме відбулося в раю.

Якщо ми заглибимося у своє особисте життя і про­аналізуємо його, то побачимо, що ми часто не довіряє­мо Богові, а довіряємо людям. Або тільки собі. І ця не­довіра Богові, як правило, призводить до духовної смерті.

Ми, християни, на жаль, у переважній більшості і живемо так, ніби Бога не існує, ніби Він не має ніякого відношення до наших дій, слів і думок; ніби не буде Суду Божого; ніби ми можемо приховати наші злі вчинки. Навіть поет від імені пригніченої людини взиває: є Бо­жий Суд, наперсники розпусти, і думки і діла Він знає наперед.

Невіра Богові призводить до того, що люди пере­стають довіряти одне одному як у сім’ї, так і в суспільстві. На цьому ґрунті виростають усілякі розділення, проти­стояння, недовіра до владних структур. Треба всім усвідомлювати, що гріх завжди розділяє, а любов єднає. В результаті недовіри і егоїзму виникають різні прояви со­ціально-економічного зла, від чого страждають українсь­кий народ і держава.

Навіть у самому церковному середовищі не існує миру і злагоди! Замість того, щоб жити у християнській любові, чимало християн сіють ненависть і ворожнечу. Через це протягом десяти років ми не можемо створити єдину Помісну Православну Церкву в Україні. Багато причин нестабільності і всіляких негараздів у нашій дер­жаві, але головними з них є бездуховність і занедбана демократія.

Ісус Христос для того і народився у Вифлеємі, щоб викорінити з людського єства гріх і всіляке зло. Тому, святкуючи Різдво Христове, подумаймо, для чого ми живемо і якими дорогами ходимо: прямими Божими, чи кривими. Віра в Бога закликає нас любити своїх батьків, свою сім’ю, ближніх, Батьківщину Україну.

У ці святі дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастрі, боголюбиві пастирі, улюблені браття і сест­ри, зі святом Різдва Христового і Новим роком. Поздо­ровляю з Різдвом Христовим і Новим роком Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, Український уряд, Збройні Сили, всіх християн і весь український народ. Нехай Господь, Який народився у вифлеємському вертепі, подає всім нам мудрість і духовну силу вірно служити Україні.

Вітаю з великим християнським святом і наших співвітчизників, синів і дочок українського народу, які з різних причин опинилися за межами України, але й там не забувають ані рідної землі, ані добрих звичаїв своїх побожних предків і вкупі з нами славлять народжене у вифлеємських яслах Боже Немовлятко — Христа.

Нехай новий 2003-й рік буде для нашого народу роком милості Божої, роком добробуту і радостей! А ми, улюблені браття і сестри, будемо, за словами апостола Павла, думати про те, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, «що любе, що гідне слави, що тільки чеснота і похвала» (Фил. 4, 8), і «Бог любові й миру буде з вами» (2 Кор. 13, 11).

Христос народився, славімо Його!

Різдво Христове
2002/2003 р.
Київ

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

Опубліковано: 12.12.2014.