Введенська (Воскресенська) церква1726 р.
Початково була споруджена в козацькій фортеці Переволочна, чиї залишки догнивають на дні Дніпродзержинського водосховища поблизу нинішнього міста Верхньодніпровська на Дніпропетровщині. Це та сама фортеця, біля якої через Дніпро переправилися Іван Мазепа і Карл ХІІ після нещасливої для України Полтавської битви і яка за наказом Петра І була стерта з лиця землі. Утім, московським зайдам фортеця була потрібна не менше, ніж запорожцям, тож і була скоро відновлена. Дубову Воскресенську церкву заклали 25 червня (року не вказано, але ймовірно 1725) з благословення преосвященного Варлаама Вонятовича, архієпископа Київського і Галицького, людини із надзвичайно цікавою і трагічною долею. Про це свідчить напис на одвірку храму. Там же вказані імена настоятеля і благодійників храму — протопопа Андрія Кобиляжського, Івана Чечері та Микити Шинки (два останні прізвища у написі зрусифіковано).
1784 року церкву розібрали і перевезли на плотах далі на південь, у відновлене на руїнах татарського Казикермена містечко Берислав, де її склали і заново освятили. Очевидно, будувати з нуля було ніколи — імперія терміново рубала нове вікно, на цей раз не в Європу, а в Туреччину. Але це була не остання мандрівка козацького храму. Через спорудження у Бериславі наприкінці ХІХ ст. нового мурованого собору козацьку святиню перенесли на околицю міста, де вона стоїть і посейдень. Разом із пропискою церква поміняла і присвяту, ставши Введенською.
Попри мандрівну долю (а може, й завдяки — внаслідок частого «перебирання») храм зберігся пречудово. Всередині серце тішать ряди різьблених ригелів, що уводять погляд в розкрите аж до неба склепіння центрального верху. А з-за прегарної огорожі хорів, здається, ось-ось вигульнуть чубаті голови і заспівають похвальну пісню Богові так, як вміли співати тільки запорожці… Втім, ми лише фантазуємо, а от старовинні хрест та Євангеліє 1697 року, що дивом збереглися в храмі, пам’ятають наше степове лицарство достеменно…
Усі фото
